Після нещодавніх дипломатичних зустрічей у Пекіні, ініційованих головою КНР Сі Цзіньпіном, росія та Китай заявили про досягнення домовленості щодо будівництва стратегічного газопроводу «Сила Сибіру-2». 2 вересня генеральний директор «Газпрому» Олексій Міллер повідомив про підписання юридично зобов’язуючого меморандуму, що викликало широкий резонанс у ЗМІ. Однак, попри гучні анонси, ключові параметри проекту залишаються невизначеними: не погоджені ні ціна, ні обсяги поставок, ні фінансування будівництва.
Про це розповідає Poltava Today
«Юридично зобов’язуючий меморандум не є договором про постачання, тому він не дає зеленого світла цьому проєкту, – каже Еріка Даунс, старша наукова співробітниця Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету, – Це створює ілюзію прогресу, але угода ще не укладена».
Експерти наголошують, що меморандум лише демонструє наміри сторін, а не є гарантією реалізації проекту. За їхніми словами, Пекін і Москва продовжують переговори щодо амбітного трубопроводу, який має з’єднати російський півострів Ямал із північним Китаєм через територію Монголії. Після втрати європейського ринку через повномасштабне вторгнення рф в Україну у 2022 році, Китай поступово нарощує вплив на росію, очікуючи вигідних умов у переговорах, включно зі значними знижками на газ.
Обмежена зацікавленість Китаю у новому газопроводі
Для кремля «Сила Сибіру-2» є можливістю частково компенсувати втрату експорту енергоносіїв до ЄС. Водночас Пекін має широкий вибір постачальників енергоресурсів і проводить політику диверсифікації імпорту газу, аби не залежати від одного джерела. Уже зараз росія – найбільший постачальник трубопровідного газу до Китаю завдяки «Силі Сибіру-1», що працює з 2019 року в межах 30-річної угоди на $400 млрд. Крім того, Китай активно розвиває власний видобуток і інвестує у відновлювану енергетику, зокрема сонячну енергію та електромобілі.
За прогнозами аналітиків, обсяги імпорту газу до Китаю знижуються і ця тенденція триватиме у найближче десятиліття. Це ставить під сумнів доцільність будівництва ще одного магістрального трубопроводу, який міг би транспортувати до 50 млрд кубометрів газу на рік. Пекін може віддати перевагу збільшенню потужностей наявних маршрутів, про що також згадував Олексій Міллер під час переговорів у Китаї, замість запуску нового масштабного проекту.
Економічні та геополітичні ризики проекту
За словами Джозефа Вебстера, старшого аналітика Глобального енергетичного центру Атлантичної ради, навіть у разі ухвалення рішення про будівництво, запуск «Сили Сибіру-2» можливий не раніше 2030 року. За цей період технології теплових насосів, відновлюваної енергетики та акумуляторів можуть значно знизити потребу у додатковому імпорті газу.
На даний момент Пекін офіційно не підтверджує деталі, оголошені Міллером. Китайські державні ЗМІ згадують про переговори лише з посиланням на російські та міжнародні джерела, а після зустрічі Сі, путіна та президента Монголії Ухнаагійна Хурелсуха наголосили лише на важливості «твердої взаємозв’язаності» у майбутніх відносинах трьох країн.
Бенджамін Шмітт, старший науковий співробітник Пенсильванського університету, зазначає, що комерційна доцільність проекту викликає сумніви, а заяви «Газпрому» мають радше іміджевий, ніж практичний характер. За його словами, Пекін не потребує цього трубопроводу, але й не висловлюється проти нього публічно.
Ключовими факторами, які можуть змінити позицію Китаю, залишаються масштабні поступки росії щодо ціни та обсягів постачання, а також можливі зміни у глобальній політичній ситуації. «Газпром» вже заявляв, що ціна на газ для Китаю буде нижчою, ніж для європейських споживачів, однак конкретних сум не називав. Китай, за даними галузевих експертів, прагне купувати удвічі менше газу, ніж передбачено проектною потужністю трубопроводу.
У світлі геополітичної нестабільності, зокрема конфлікту між Іраном і Ізраїлем, а також напруженості у відносинах із США, російський газ може розглядатися Китаєм як додатковий страховий варіант. Проте для цього сторони мають подолати тривалу невизначеність і нарешті дійти згоди щодо всіх умов проекту.