У 2025 році відзначається 90-річчя від дня народження Олекси Григоровича Мусієнка — видатного письменника, журналіста й публіциста з Полтавщини, який вперше ввів у вжиток термін «Голодомор» щодо геноциду українців у 1932–1933 роках.
Про це розповідає Poltava Today
Життєвий шлях і дитинство Олекси Мусієнка
Олекса Мусієнко народився 25 лютого 1935 року у селі Велика Павлівка Зіньківського району Полтавської області у родині потомствених українських козаків. У віці ще не трьох років він залишився круглим сиротою після того, як сталінський енкаведистський режим знищив всю його родину — батька, матір, старшу сестру, діда та чотирьох дядьків, звинувативши їх у «ворожості до народу». Після цього хлопчик потрапив до спецпритулку для так званих «последышей врагов народа».
Під час німецької окупації України влітку 1942 року Мусієнку вдалося повернутися до рідного села, де він влаштувався підпасичем громадської отари та тяжко трудився у місцевому колгоспі.
Освіта, літературна діяльність і громадська позиція
Після закінчення школи із золотою медаллю Мусієнко вступив на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, який завершив у 1958 році з відзнакою. Працював у газетній журналістиці, був редактором газети, займався видавничою справою. Олекса Мусієнко відомий завдяки історико-документальним романам про долю України у роки Другої світової війни, серед яких «Золоті ворота», «Чорне сонце», «Білий морок» та інші. Значний внесок він зробив у розвінчання злочинної кремлівської комуністичної системи, що відображено у його публіцистичних дослідженнях, таких як «Український етноцид», «З порога смерті», «Чорні тюльпани».
Особливу роль у формуванні національної пам’яті відіграв виступ Мусієнка на зборах парторганізації київського відділення Спілки письменників УРСР, опублікований 18 лютого 1988 року в газеті «Літературна Україна». Саме тоді письменник відкрито поклав відповідальність за Голодомор на диктатора СРСР Сталіна і вперше застосував термін «Голодомор» щодо трагедії 1932–1933 років.
«Саме О.Мусієнко вперше ввів в обіг термін „голодомор“ стосовно голоду в Україні 1932-1933 років».
У 1990 році Олекса Мусієнко очолив комісію Спілки письменників України «Меморіал». У період «перебудови» він став ініціатором створення благодійного Фонду «Мартиролог України», який мав на меті увічнення пам’яті про українців, загиблих за свободу Батьківщини. Він займався кропіткою роботою в архівах, листувався з родинами загиблих, а також отримував чимало листів від прихильників радянського режиму, які вимагали не «чорнити» епоху сталінізму та брежнєвщини.
Творча асоціація Фонду випустила поминальник «З порога смерті» (1992) й підготувала до друку тритомник «Олтар скорботи» (мартиролог українського письменства, культури й науки), «Чорні тюльпани» (афганський мартиролог України), «Тернова ружа» (жіночий мартиролог України).
Олекса Мусієнко прожив гідне життя, залишаючись непохитним у своїй громадянській позиції, та залишив по собі вагому творчу і громадську спадщину. Помер письменник за робочим столом у віці 68 років, відомий як невтомний трудівник і лицар українського слова.