Окупаційна влада російської федерації протягом останніх трьох років неодноразово заявляла про масштабні проєкти розвитку інфраструктури на захоплених територіях півдня України, однак більшість обіцянок так і залишилися нереалізованими.
Про це розповідає Poltava Today
Невиконані проєкти на Херсонщині та Арабатській стрілці
У лютому 2023 року Володимир Сальдо, який був призначений керівником окупованої частини Херсонської області, презентував для російського віцепрем’єра Марата Хуснулліна так званий «урядовий квартал» на Арабатській стрілці. Однак з’ясувалося, що ці будівлі раніше були частиною масштабного українського медичного проєкту – Intermedical Eco City, який ще на початку 2000-х планував створити академік Володимир Козявкін. Його донька, Наталія Козявкіна, розповідає, що до початку повномасштабного вторгнення на Арабатській стрілці вже звели 20 тисяч квадратних метрів медичного комплексу, який мав стати міжнародним центром реабілітації.
«Це був дуже великий проєкт, дуже цікавий проєкт, було залучено багато інвесторів з-за кордону. Планувалося будівництво Intermedical Eco City. Було побудовано 20 тисяч квадратних метрів. Змістом цього будівництва було те, що туди могли б приїжджати люди, пацієнти з різних куточків світу – з Європи, арабських країн, Перської затоки, тобто звідусіль і отримувати допомогу, ефективну реабілітацію», – зазначила вона.
Будівництво підтримувала українська держава, але економічна криза 2008 року, а згодом і окупація Криму у 2014-му зупинили проєкт. З початком повномасштабної війни у 2022 році ці корпуси були захоплені, а російські окупанти почали називати їх «урядовим кварталом» і приписувати собі заслуги у зведенні.
Окрім цього, Сальдо у 2022 році обіцяв створити на Арабатській стрілці нове місто на 30 тисяч осіб, перші мешканці якого мали заселитися вже у 2025 році. Проте станом на вересень 2025 року місто так і не збудоване. Подібна ситуація і з іншими гучними обіцянками – будівництвом заводів у Генічеській громаді, створенням нових житлових кварталів, розвитком промисловості. Як зазначає журналіст-розслідувач Олег Батурін, нині на окупованих територіях Херсонщини фактично функціонує лише ринок, а промисловість занепадає.
Бердянськ та Маріуполь: обіцянки без реалізації
Російський Єдиний інститут просторового планування також презентував низку ідей для розвитку захопленого Бердянська, серед яких – нова гілка залізниці, будівництво готелів, санаторіїв, технопарків. Однак реального втілення ці проєкти не отримали. За словами керівника місцевого видання Віталія Швеця, більшість із них залишаються лише на рівні розмов, а плани розвитку часто копіюють ідеї, розроблені ще українською владою до початку повномасштабної війни. Зокрема, «шостий район» міста, який окупанти тепер презентують як власний проєкт, був запланований ще до 2022 року.
У Маріуполі обіцянки російської влади особливо масштабні – окупаційна адміністрація заявляла про намір забезпечити всіх мешканців новим житлом упродовж трьох років, однак жодних системних рішень так і не втілили. Місцева журналістка Анна Романенко наголошує, що з перших днів окупації ця обіцянка була для людей ключовою, але нині маріупольці дедалі частіше висловлюють обурення через її невиконання.
Серед інших невиконаних обіцянок – запуск поромного сполучення між Маріуполем і Єйськом, а також відкриття місцевого аеропорту до 2026 року. Однак жодних реальних робіт на цих об’єктах не розпочато. За оцінками російських видань, відновлення Маріуполя такими темпами може тривати ще майже два десятиліття.
Таким чином, більшість анонсованих російською окупаційною владою інфраструктурних проєктів на захоплених територіях України залишаються лише на папері або є переосмисленням вже існуючих українських ініціатив, а реальна ситуація в регіоні свідчить про занепад та відсутність системного розвитку.