Раніше предки виготовляли обереги із природніх матеріалів, щоб вони захищали оселю від лихого ока, несли добробут, мир та любов. Українська хата розказує про вірування наших предків, уклад їхнього життя.
Піч в українській хаті робили з цегли або каменю. На ній не лише готували їжу, але й з її допомогою опалювали житло. До того ж на печі було тепле спальне місце. Піч була символом неперервності життя. Піч була захисником вогню, домашнього вогнища. Вогонь теж в давні часи мав сакральне значення — він символізував силу, життя, світло і чистоту. Піч лоюбили і поважали, вона завжди мала бути чистою і гарною. Її красиво розмальовували обережними символами, прикрашали кахлями. Біля печі не можна було лаятися, навіть є таке прислів’я «Сказав би, та піч у хаті».
Рушники захищали оселю від всього злого. Їх вішали над святими образами, над фотографіями рідних, над вікнами і дверима. Рушники робили вручну без схем вишивки, а за допомогою уяви, тому вони були всі унікальними витворами мистецтва.
Український посуд. Посуд в давні часи наші предки виготовляли власноруч з глини. Посуд вважали живим, тому надщерблений чи розбитий закопували у землю, звідки й виникло повір’я, що вдома не можна зберігати надбитий посуд. Горщики були символом життя, тому розрізняли горщик як чоловік і горщиця як жінка.
Колиска (гойдалка, люля) була також родинним символом, виготовляли її лише з благородних порід дерев (клена, калини, ясена, ліщини, горіха тощо). Майстри могли бути лише з великої дружньої сім’ї. Колиска мала оберігати дитину від нечистої сили, тому виготовлення супроводжувалось відповідними ритуалами і обрядами. Підвішували її до сволока або до стелі біля ліжка. Для всіх дітей була одна колиска. Не можна було знищувати або спалювати колиску — «тоді в роду не буде дітей» (так каже народне повір’я).
Колискові пісні можна сказати що теж були оберегами і давніми ритуалами для захисту немовля від усього поганого. Колискові не лише заспокоюють дитину, а й позитивно впливають на нервову систему в цілому.
Дзвін означає захисний купол небес. Удари дзвону символізують швидкоплинність часу. Бій дзвонів в давнину сповіщував про весілля, перемогу, молитву.
Підкова у багатьох народів світу символізує удачу, щастя й матеріальний достаток, до того ж вона є оберегом від злих сил. Злий дух ходить колами, але розірване коло підкови обійти не може і повертає назад, тому підкову вішали над дверима, вікнами, піччю — над всіма тими місцями, через які можуть проникнути до житла злі духи. Знайти підкову — на велику вдачу, вішали її господарі разом, обов’язково з позитивними думками.
Покуть (червоний або красний кут) — найсвятіше місце в хаті. По суті це був кут, розміщувався по діагоналі від печі й напрямком на схід (тобто, обличчям до сонечка). В найдавніші часи це було місце пращурів, потім туди ставили Дідуха (духа дідів або предків роду) і кутю (ритуальну страву для померлих душ). Можна сказати, цей кут був домашнім вівтарем. Біля нього традиційно вішали писанку (оберег від грозових блискавок і пожеж). В християнські часи тут була божниця з іконами, завішана божником (спеціальним для цього рушником).
Образи розміщували на почесному місці, прикрашали їх вишитими власноруч рушниками.
Стіл у хаті споконвіку був можна сказати вівтарем та жертовником. Саме за столом відбувалися всі обряди сімейного та календарного циклу. В новозбудовану хату першим заносили застелений стіл з хлібом на ньому. Знаком миру та дружби була трапеза за однім столом ще за праслав’янських язичницьких часів.