Рідні 54-річного полтавця Олега Кравченка повідомили про жахливий інцидент, який стався у військовій частині в Ніжині. За їхніми словами, чоловік, який мав психічне захворювання, був непридатним до служби, але його мобілізували у липні 2024 року і відправили до Чернігівської області, де над ним постійно знущалися.
Про це розповідає Poltava Today
Ольга Медяник, сестра загиблого, розповіла, що її брата жорстоко побили під час несення служби, в результаті чого він отримав тяжкі травми, зокрема відбиту селезінку та вибиті зуби. Від отриманих травм Олег Кравченко помер у лікарні.
Психічні захворювання і мобілізація
Ольга зазначила, що її брат мав діагноз «маніакальний психоз» і за нормами Міністерства оборони України не повинен був проходити військову службу. Під час початку повномасштабного вторгнення Олег намагався стати добровольцем в територіальному центрі комплектування (ТЦК), але йому відмовили через його діагноз. Однак, в липні 2024 року, коли він прийшов оновити дані, його визнали придатним і видали мобілізаційне розпорядження.
Як стверджують родичі, фактично нормального медичного огляду не проводили. Олег проходив службу в Чернігівській області, де, за словами його сестри, постійно зазнавав знущань.
Трагедія та наслідки
Матір загиблого зазначила, що приблизно півтора тижня тому син зателефонував і повідомив про побиття. Коли Олега привезли додому, його стан був критичним — тиск фактично не вимірювався. Медики, викликані родиною, не змогли врятувати чоловіка, і він помер у лікарні, так і не вийшовши з коми.
Речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін підтвердив, що Олег Кравченко був призваний за мобілізацією 26 липня 2024 року. Він також зауважив, що чоловік міг пройти повторну військово-лікарську комісію, якби його визнали непридатним до служби.
Разом з тим, правоохоронці відкрили кримінальне провадження за статтею 121 частина 2 КК України щодо нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до загибелі потерпілого. Досліджується інформація, отримана від медиків, а досудове розслідування триває.
«Я не могла допомогти брату, бо була за кордоном, а мати через вік теж не змогла нічого зробити», — зазначила Ольга Медяник.