Днями у бою з російськими окупантами загинув 47-річний депутат Київської районної у місті Полтава ради Піщанський Аркадій Анатолійович
Голова райради Сергій Синягівський повідомив, що спілкувався із дружиною загиблого захисника. Про смерть чоловіка їй повідомили його бойові побратими. Інформація про дату поховання та обставини загибелі військового буде повідомлена пізніше.
За словами керівника райради, колектив вже висловив щирі співчуття рідним та близьким Аркадія Піщанського. Колеги героя виплатять дружині та 3,5-річному сину матеріальну допомогу:
— Він був депутатом вже другої каденції поспіль. Я його запам’ятав принциповим депутатом та гарною людиною, — сказав Сергій Синягівський.
У вересні 2022 року прес-служба ВО «Свобода» взяла інтерв’ю в Аркадія Піщанського. Наведемо окремий уривок із розповіді захисника України:
«Я починав у 2014 році з Майдану, як і всі ми, а в серпні пішов воювати. В нас у „Свободі“ була дуже добра підготовка, я її запам’ятав на все життя. Ми щодня бігали, стріляли, як не дивно, з усіх видів зброї, вчилися тактиці, парамедицині… Більшу частину своєї служби я був на першій лінії оборони. Починав зі Слов’янська — тоді, у жовтні 2014-го, це був глибокий тил, потім — Курахово, з 2015 — Піски, де вже були і артобстріли, і снайпери, і кулемети, і ствольна артилерія — все, що хочеш, окрім авіації. Мені тоді здавалося, що я бачив дуже серйозну війну. Але сьогодні хлопці кажуть: друже, помнож на 10 те, що бачив, і зрозумієш, що робиться зараз на нулі…
Після Пісків я був в Авдіївці, а далі розігнали добробати, нас усіх об’єднали в полки і ми підпільно просилися до бригад — до 25-ї, 95-ї, 93-ї. З батальйону ми стали 4-ою ротою „Січ“. Ми виходили на позиції разом зі ЗСУ — і так з 2016 року по 2021 роки.
Зараз я в ТРО, яка має трохи інші завдання, ніж регулярні війська, його більше застосовують для охорони міста, по суті це резервні війська, які застосовують, коли не справляється регулярна армія. Ми зараз стоїмо на сумському напрямку: Охтирка, Гадяч. Гадяч від нас кілометрів за 80, кілька місяців тому там було понад 400 танків. У селі Веприк було знамените „Гадяцьке сафарі“ — там спрацювала розвідка ТРО, яка засікла САУ, вистрелила і влучила в боєкомплект, від чого машина вибухнула. Росіян ввели в оману, вони подумали, що це наступ, і їхнє угрупування поділилося на три частини… Словом, вони себе виявили, їх розбила наша арта, а потім по них не стріляли лише ледачі — з РПГ навіть фермери влучали. Я так само трошки брав участь в цих подіях…
Сьогодні перебуваю на лікуванні. Після недовгої реабілітації маю намір перейти до своїх — в полк „Свобода“ під керівництво Петра Кузика, бо в нашій ТРО, якщо чесно, мені скучно. Хоча в мене маленька дитина, син, якому мав би присвятити решту свого життя, але я мушу бути там, де мої друзі, з якими воював від 2014 року.»
Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути за посиланням.
, .