У грудні цього року на державному рівні відзначають 100-річчя від дня народження Василя Романюка (Патріарха Володимира) — одного з найвизначніших церковних і громадських діячів України XX століття. Заходи, присвячені його пам’яті, організували у Києві, Івано-Франківській області й у селі Кустолова-Суходілка Михайлівської громади на Полтавщині, де Патріарх колись перебував у засланні під час сталінських репресій.
Про це розповідає Poltava Today
Вшанування пам’яті у Михайлівській громаді
У Кустолово-Суходільській сільській бібліотеці відбулося зібрання, присвячене життю та діяльності Патріарха Василя Романюка. Присутні згадували його шлях як церковного лідера, богослова, члена Української Гельсінської групи, політв’язня комуністичного режиму, учасника ОУН і борця за незалежність України. Особлива увага була приділена внеску Патріарха у становлення незалежної Української церкви та духовного відродження в державі.
Під час заходу презентували відеофільм «Бог і Україна: дві великі любові Патріарха Володимира Романюка», створений за підтримки Івано-Франківської обласної військової адміністрації. У бібліотеці також відкрили виставку інформаційних матеріалів та світлин, присвячених життєвому шляху видатного діяча.
«Все його стражденне життя було покладене на вівтар боротьби за волю нашої країни та незалежність Церкви. З юних літ і до самої смерті в стражданнях і муках, але з правдою, пройшов він свою „хресну дорогу“. Ні сталінський ГУЛАГ, ні брежнєвські спецтабори, ні постійне цькування каральних органів СРСР не зломили його. Саме тут, на нашій землі, він пройшов частину свого тяжкого шляху як політв’язень, але не зламався, а ще більше зміцнився у вірі та переконаннях», — зазначила ведуча заходу, співробітниця комунальної бібліотеки.
Пам’ятні заходи та історія життя Патріарха
Учасники зібрання підтримали ініціативу створення меморіальної дошки на честь Василя Романюка у Кустолово-Суходілці. В Києві біля могили Патріарха, що знаходиться поряд із Софійським собором, відбулася заупокійна літія та покладання квітів. Панахиду провело духовенство Православної церкви України на чолі з протоієреєм Віталієм Клосом. Вшанування засвідчило, що українська держава і суспільство пам’ятають про складний шлях Української церкви до автокефалії.
Василь Романюк народився у 1925 році в селі Химчин на Прикарпатті. З юності він був членом ОУН, а у 1944 році був заарештований сталінським НКВД і відбував покарання у Кустолово-Суходільській колонії на Полтавщині, а згодом у Магадані. Після смерті Сталіна звільнений, але ще кілька років проживав на Далекому Сході. Згодом повернувся на Прикарпаття, здобув богословську освіту і став священником, активно спілкуючись з українськими дисидентами.
У 1972 році його вдруге арештували та засудили до 10 років таборів у Мордовії. Там він вступив до Української Гельсінської спілки та офіційно перейшов до Української автокефальної церкви. Після звільнення працював двірником, пізніше служив у Київській області, а у 1985 році емігрував до Канади. У 1989 році повернувся в Україну, прийняв чернецтво під іменем Володимир і був возведений у єпископи, а після смерті патріарха Мстислава став митрополитом і, зрештою, Патріархом Київським і всієї Руси-України.
Смерть Патріарха Володимира у 1995 році супроводжувалася драматичними подіями. Його похорон у Києві увійшов в історію як «Чорний вівторок» через протистояння із силовиками, які намагалися завадити похованню церковного лідера біля Софійського собору. Учасники тих подій, зокрема Валерій Пальчик і Олег Пустовгар, згадують про жорстокість правоохоронців та спроби протистояти антиукраїнським силам, які тоді впливали на ситуацію в країні.
Вшанування Василя Романюка стало нагадуванням про важливість збереження історичної пам’яті, підтримку незалежності Української Православної церкви і боротьбу за утвердження української духовності.