Гвардієць Ковпачок, вступивши до війська, відразу занурився у вир безперервних випробувань. У перші шість місяців він присвятив себе невпинному навчанню, щоб підготуватися до виконання бойових завдань, і став відповідальним за оборону найгарячіших точок, таких як Харків, Бахмут, Запоріжжя та Донеччина.
Про це розповідає Poltava Today
Перші кроки на Куп’янському напрямку
Перший бойовий досвід Ковпачок здобув на Куп’янському напрямку, де виконував оборонні завдання. “На той момент мені здавалося, що це було вже складно”, — згадує він. Незважаючи на рідкі обстріли, вони створювали постійну напругу. Головним завданням було не допустити прориву ворога, що в ті дні здавалося надзвичайно важливим.
Випробування у Бахмуті та Запоріжжі
З кожним кроком війна ставала все складнішою. Участь у боях у Бахмуті та Запоріжжі стала серйозним випробуванням. Під час запорізького наступу підрозділ Ковпачка потрапив під масований удар безпілотників. “Два пристрої влучили в наше укриття, а третій, що не вибухнув, впав у наш окоп. Я ризикнув і викинув його, рятуючи побратимів”, — розповідає він. Його відважний вчинок врятував життя багатьох товаришів по службі.
Переміщення на передові позиції під час обстрілів були найнебезпечнішими моментами. “Дістатися до позицій було важче, ніж утримувати їх. Якщо ми долали цей шлях, це вже було успіхом”, — пояснює Ковпачок. Противник намагався знищити техніку та особовий склад ще на підходах.
Попри поранення та фізичну втому, Ковпачок залишався на передовій. Один із найскладніших моментів стався під час мінометного обстрілу, коли снаряд вибухнув за 15 метрів від них. Він отримав поранення в руку, а його товариш — важке поранення ноги. Навіть у таких умовах Ковпачок не залишив завдання.
Ковпачок також ділився досвідом з новачками та підтримував досвідчених товаришів. “Новачків доводилося підтримувати й навчати, хоча часу на це часто бракувало”, — згадує він. Особливу складність викликали завдання з доставки боєкомплектів під обстрілами, що вимагало не лише фізичної сили, а й неабиякої витримки.
Ключовий момент трапився під час захоплення російського солдата. “Один наш гвардієць помітив двох ворогів. Одного вдалося захопити”, — розповідає він. Полоненого швидко допитали, а отриману інформацію передали командуванню для подальшої роботи.
«Моє завдання — тримати позиції та захищати побратимів. Ми не дозволяли ворогу прорватися, навіть коли ситуація була критичною», — підсумовує Ковпачок. Його історія є прикладом мужності, самопожертви й незламності, якими щодня живуть українські захисники.