Молодший сержант В’ячеслав Сельвич із Хоролу, за фахом будівельник-оздоблювач, із початком повномасштабного вторгнення росії підписав контракт добровольця для захисту свого регіону та приєднався до добровольчого формування територіальної громади. Разом з іншими він патрулював район та ніс службу на блокпостах. Його син також став на захист країни: у березні 2022 року приєднався до Десантно-штурмових військ (ДШВ), де нині командує танковим взводом у 46-й окремій аеромобільній бригаді.
Про це розповідає Poltava Today
Шлях на фронт та бойові випробування
Навесні 2022 року, коли Збройним силам вдалося відтіснити ворога від Полтавщини, В’ячеслав прийняв рішення вступити до війська.
“Я розумів, що все одно піду у військо. Але поворотним став момент, коли в новинах прочитав, як саме к…пи знущаються з наших полонених — в них же немає нічого людського. Зрозумів, що їх треба якомога далі тримати від свого дому. Наступного дня пішов і мобілізувався”
Після невдалого відбору до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади через стан здоров’я, він приєднався до щойно створеної 77-ї окремої аеромобільної бригади. Пройшовши чотиримісячне навчання, на початку січня вирушив у зону бойових дій, де став бойовим медиком підрозділу. Вже у першому ж бою отримав контузію та поранення, але залишився на позиціях, рятуючи побратимів. В’ячеслав воював під Соледаром, Красною Горою, Парасковіївкою, де неодноразово був на межі загибелі, допомагаючи пораненим під обстрілами.
Особливо важкими були бої під Парасковіївкою, коли з тридцяти воїнів неушкодженими залишилися лише семеро. В’ячеслав забезпечував евакуацію та стабілізацію поранених під вогнем, ризикуючи власним життям. Після чергового бою він виявив сильне обмороження ніг і був госпіталізований до Дніпра, де лікарі дивом врятували його від втрати пальців.
Поранення, реабілітація та нова місія
Влітку 2023 року під Бахмутом під час чергового виходу на позицію В’ячеслав отримав важке осколкове поранення: перебито артерію руки, критична кровотеча, понад двадцять уламків у тілі. Завдяки самовідданості побратимів і лікарів руку вдалося зберегти, хоча функціональність залишилася обмеженою. Після тривалого лікування та реабілітації В’ячеслав повернувся на службу з висновком військово-лікарської комісії про непридатність до служби в ДШВ, але з можливістю працювати у тилу.
З вересня 2024 року він служить у рідному Хоролі у Лубенському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) на посаді стрільця-санітара роти охорони. Тут В’ячеслав проводить заняття з тактичної медицини, забезпечує охорону та бере участь у роботі з оповіщення громадян. Проте від цієї діяльності він відмовився, зізнавшись, що важко бачити, як деякі люди уникають виконання військового обов’язку.
Сьогодні В’ячеслав Сельвич працює штаб-сержантом у відділі цивільно-військового співробітництва, допомагає родинам загиблих, полонених та зниклих безвісти військових: супроводжує їх у процесі оформлення документів, надає підтримку у складних життєвих ситуаціях.
За мужність і самовіддану службу молодший сержант В’ячеслав Сельвич удостоєний відзнаки командира бригади ДШВ за зразкову роботу, бойову звитягу і внесок у зміцнення обороноздатності України.