Війна на сході України завдала нищівного удару по екосистемах регіону: масштабні лісові пожежі, руйнація водної інфраструктури, неконтрольований забір ресурсів та забруднення річок і Азовського моря створюють безпрецедентні загрози для майбутнього природи Донеччини, Луганщини та Харківщини.
Про це розповідає Poltava Today
- Яких втрат зазнало довкілля сходу України через російську агресію?
- Якими є шанси на відновлення лісів, водних ресурсів та біорізноманіття?
- Які європейські практики можуть допомогти регіону?
Національні парки та заповідники сходу України перетворилися на арени бойових дій та частково опинилися під окупацією росії. «Святі гори», «Крейдова флора» й «Кремінські ліси» опинилися під особливо потужним ударом: тут тривали запеклі бої, а також фіксуються регулярні обстріли, які спричиняють масштабні лісові пожежі.
Ліси Донбасу: знищення та невтішні прогнози
За даними Міністерства захисту довкілля, станом на серпень 2024 року в парку «Святі гори» було знищено 80% усіх лісових насаджень. Не краща ситуація у заповіднику «Крейдова флора», де під час будівництва оборонних споруд пошкоджено унікальні рослинні угруповання та ендемічні види, занесені до Червоної книги.
Особливо постраждав Серебрянський ліс, що входить до складу національного природного парку «Кремінські ліси». З осені 2022 року тут проходить лінія фронту, і територія перетворилася на випалену пустку зі слідами окопів і укріплень. До російського вторгнення це був найбільший природний лісовий масив сходу України, де нараховували близько тисячі видів рослин та 160 видів птахів, чимало з яких — рідкісні чи охоронювані.
Як повідомив у грудні 2024 року Максим Якунін, в.о. заступника начальника Державної екологічної інспекції у Луганській області, збереглося лише близько 10% лісу. Загалом, за підрахунками екологів, Україна вже втратила близько 100 тисяч гектарів лісів через війну, і ці втрати продовжують зростати.
«Буде така черга на розмінування, що до лісів ще багато років ніяка черга не дійде»
Ризик мінної небезпеки та пріоритетність розмінування сільськогосподарських земель відкладають відновлення лісів на десятиліття. Окрім того, зміни клімату унеможливлюють створення нових штучних лісових масивів: на місці знищених лісів можуть виникати нові, більш стійкі до посухи екосистеми — рідколісся серед піщаних степів.
Водна криза та забруднення річок
Регіон і до початку війни відчував дефіцит води через відсутність великих річок. Водопостачання забезпечувалося штучними водосховищами й каналом Сіверський Донець – Донбас. Однак бойові дії призвели до руйнування насосних станцій і гребель, що спричинило масові перебої з водою, деградацію ґрунтів і зникнення водних екосистем.
Підриви гребель Оскільського, Карлівського та Курахівського водосховищ призвели до втрати водного балансу, загибелі прибережної флори і фауни, а також забруднення землі токсичними речовинами з осаду дна. Як результат, зросли ризики захворювань і зникла можливість займатися сільським господарством на багатьох територіях.
«Зростає ризик ракових захворювань, зникає можливість займатися сільським господарством, а іноді навіть просто жити»
Після зупинки водопостачання з Сіверського Донця росія намагалася забезпечити окупований Донбас водою через водогін «Дон – Донбас», однак інженерний проєкт виявився неефективним і призвів до додаткового екологічного навантаження на річку Дон та Азовське море, створюючи ризик поширення чужорідних видів і загибелі місцевої фауни.
Сіверський Донець та Азовське море: екосистеми під загрозою
Річка Сіверський Донець, що стала природною перепоною для російських військ, нині потерпає від забруднення уламками техніки, вибухонебезпечними предметами, нафтопродуктами та стічними водами через руйнування очисних споруд. Окупанти також перекривали річки, як-от Кальчик у Маріуполі, що призвело до заболочування та зменшення притоку прісної води у Азовське море.
Азовське море, повністю окуповане з 2022 року, потерпає від неконтрольованих стоків, розливів нафти, використання ехолокаторів і морських мін, що завдають шкоди рідкісним ендемічним видам. У прибережній зоні зафіксовано забруднення нафтою та мазутом, деякі ділянки стали непридатними для життя водних організмів.
Європейський досвід та можливості для відновлення Донбасу
Історичний приклад французької «Червоної зони» після Першої світової війни демонструє: навіть через понад століття після бойових дій частина територій може залишатися закритою для відвідування через забруднення і мінну небезпеку. Але завдяки системній роботі з розмінування, рекультивації та заліснення площу непридатних земель вдалося значно скоротити.
Для Донбасу науковці та екологи вбачають шанс у створенні унікального степового природного заповідника європейського масштабу. Вже зараз третина видів, які охороняються в Європі, зустрічається лише у степах України. Інтеграція з ЄС та впровадження таких програм, як EU Water Framework Directive, можуть допомогти відновити річкові басейни та адаптувати екосистему до нових реалій.
«Третина всього, що охороняється в Європі, є тільки в степу, а степ є тільки в Україні»
Попри колосальні екологічні збитки, експерти переконані: хоч український схід вже не буде таким, як раніше, природа регіону має великий потенціал до адаптації, створення нових екосистем і, зрештою, символізуватиме нове життя, гідність і відновлення.