Індійський танкер із скрапленим нафтовим газом (LPG), який нещодавно проходив Ормузьку протоку, став об’єктом пильної уваги медіа та відстеження в режимі онлайн, а його супровід військовими кораблями в Оманській затоці підкреслив масштаби напруження. Блокада протоки, ініційована Тегераном у відповідь на ескалацію конфлікту, паралізувала не лише постачання сирої нафти й LNG, а й значну частину торгівлі низкою критичних товарів, від енергоносіїв до добрив і промислових металів.
Про це розповідає Poltava Today
«Координати судна надійшли вісім хвилин тому. Наразі його швидкість становить 12,5 вузлів, а курс – 154 градуси. За повідомленням, очікуваний час прибуття до Індії – завтра о 21:30»,
Навіть у разі відносного зниження напруги відновлення глобальних поставок може виявитися затяжним: атаковані виробничі потужності та портова інфраструктура регіону зазнали значних пошкоджень, а питання контролю над протокою супроводжується політичними вимогами сторін щодо умов відновлення судноплавства.
Скраплений нафтовий газ і вплив на Азію
LPG (скраплений нафтовий газ) виявився серед найвразливіших продуктів у цій кризі. Згідно з останнім щомісячним звітом Міжнародного енергетичного агентства, постачання LPG через Ормузьку протоку істотно скоротилися, що спричинило дефіцит у країнах, які значною мірою залежать від імпорту з регіону.
Індія, що отримує близько 90% свого імпорту LPG із Близького Сходу, вже відчула гострий брак палива для приготування їжі: населення змушене повертатися до дров, вугілля та біопалива. Китай, який у 2025 році був другим за обсягом імпорту LPG через Ормузьку протоку після Індії, також відчуває тиск: внутрішні ціни на LPG у Китаї піднялися до 12‑річного максимуму станом на 1 квітня, а аналітики вказують на вразливість країни до глобального дефіциту через залежність від імпорту для побутових та нафтохімічних потреб.
Окрім постачальників з Перської затоки та США, значну частку експорту LPG формують Канада, Аргентина та росія, яка переорієнтувала поставки на ринки Центральної Азії після запровадження санкцій у Європі.
Добрива, алюміній і гелій: ланцюги поставок під загрозою
Регіон Перської затоки постачає значну долю світового ринку добрив, і його часткова блокада має прямі наслідки для продовольчої безпеки. За даними ООН, близько 30% світової торгівлі добривами проходить через Ормузьку протоку; водночас компанії, що займаються морською розвідкою, відзначають різке припинення рейсів: близько 86% суден, які перевозили добрива з регіону до Східної Африки, тимчасово зупинилися.
Аналітики попереджають, що стрімке зростання цін на добрива може скоротити глобальне виробництво пшениці та кукурудзи. Хоча у Північній півкулі наразі є запаси перед весняною посівною, затяжна криза може змусити фермерів уразливих регіонів відкласти або зменшити обсяги посівів, що призведе до зниження врожайності й подальшого подорожчання продовольства.
Сірка, побічний продукт переробки нафти й газу, теж критично важлива для виробництва фосфатних добрив: близько половини світових поставок сірки проходить через протоку. Калій, інший ключовий компонент добрив, має значну частку на ринку від росії (приблизно п’ята частина світового експорту), а білорусь залишається одним із провідних постачальників — попри недавнє скасування частини зовнішньополітичних обмежень щодо її калійної продукції, істотного миттєвого ефекту на глобальні поставки не очікують.
Паралельно алюмінієва галузь відчуває наслідки атак на виробничі підприємства в ОАЕ та Бахрейні: пошкодження заводів і логістики підвищують ризик тривалих перебоїв у постачанні. Алюміній є важливою сировиною для автомобільної та пакувальної промисловості; країни Перської затоки забезпечують близько 10% світових поставок, а понад 80% їхнього алюмінію йде на експорт, що робить регіон стратегічним для зовнішніх ринків.
Гелій, необхідний для охолодження напівпровідників і медичного обладнання, також під загрозою: близько третини світових запасів надходить із Катару, а виробничі об’єкти, пошкоджені внаслідок атак, можуть потребувати років для повного відновлення. Хоча ключові азійські виробники наразі запевняють у достатніх запасах на найближчі місяці, відновлення після руйнувань може тривати до п’яти років, що створює ризики для високотехнологічних галузей.
Ці перебої поширюються також на інші продукти, які транспортуються через Перську затоку: лігроїн, авіаційне паливо, залізорудні рулони та інші рафіновані нафтопродукти. Відповідь ринків на ці шоки вже позначилася на цінах: алюміній подорожчав приблизно на 11% після початку авіаударів у лютому, досягнувши рівня, що не спостерігався з березня 2022 року.
У підсумку, закриття Ормузької протоки та прямі атаки на інфраструктуру створюють мультиплікативний ефект: від енергетичного сектору до агропромисловості та високих технологій — і навіть після деескалації конфлікту ринкові ланцюги можуть відновлюватися довго і дорого. Це змушує уряди й бізнес шукати альтернативні маршрути постачання та довгострокові заходи диверсифікації, аби зменшити вразливість до регіональних ризиків.