Ілон Маск хоче, щоб до 2050 року на Марсі з’явилося місто з населенням мільйон людей. Ця мета може здатися дуже амбітною з огляду на те, що люди ще не ступали на поверхню Червоної планети. А скільки часу потрібно на те, щоб колонізувати інші планети Сонячної системи?
Як інформує KURAZH, про це розповідає видання Live Science.
Зазначається, що багато в чому це залежить від того, про яку планету йдеться. Якщо про Марс, то для нього часові терміни десятиліття не здаються не досяжними. Серкан Сайдам, заступник директора Австралійського центру досліджень космічної техніки та професор Університету Нового Південного Уельсу в Сіднеї, заявив, що колонізація Марса людьми можлива протягом найближчих десятиліть.
«Я вважаю, що до 2050 року ми матимемо людську колонію на Марсі», — заявив він.
За словами Сайдама, одним з перших кроків, які дозволять зробити людську місію на Марсі успішною, буде пошук води. Її можна витягти з льоду або гідратованих мінералів. Виявлення води дозволить вирощувати їжу на Червоній планеті, аналогічно до того, як було показано у фільмі «Марсіанін». Мінерали також можна використовувати як джерела енергії для ракетного палива.
Але наукового консенсусу щодо колонізації Марсу немає. Інші вчені висловлюють набагато обережніші припущення. Луї Фрідман, інженер-астронавт та співзасновник некомерційної організації The Planetary Society, у 2019 році припустив у розмові з Gizmodo, що колонізація Червоної планети в найближчому майбутньому малоймовірна. Рейчел Зайдлер, нейробіолог з Університету Флориди, який працював з астронавтами NASA, вважається, що людям подобаються оптимістичні сценарії щодо колонізації Марса, але це звучить “трохи як журавель у небі”.
Разом з тим, людство, ймовірно, може досягти Червоної планети протягом найближчих десятиліть. Китай планує відправити людські місії на Марс у 2033 році, а NASA – до кінця 2030-х або на початку 2040-х.
Щойно люди опиняться на Червоній планеті, наступним кроком буде будівництво колонії.
Колонізація передбачає певну міру автономності, але не передбачає повної незалежності. Сайдам порівнює Марс з островом, на який потрібно з певною періодичністю щось ввозити.
Червона планета також повинна робити щось для того, щоб бути фінансово самостійною. Однією з можливостей може бути космічний туризм, але, на думку Сайдама, перспективніший видобуток корисних копалин.
Хоча Марс – найреалістичніший варіант колонізації, Червона планета не дуже підходить для життя людей. Атмосфера Марса більш ніж 95% складається з вуглекислого газу; тут дуже холодно, середня температура становить близько мінус – 60 градусів за Цельсієм; космічним кораблям потрібно близько 8,5 місяців, щоб дістатися Землі; і він бомбардується шкідливим випромінюванням.
Більш гостинними є екзопланети – світи поза нашою Сонячною системою. Але проблема в тому, що вони дуже далеко, поки ми не змогли навіть відправити апарат до екзопланети. А на те, щоб покинути нашу планетну систему, апаратам «Вояджер» знадобився 35 і 41 рік. А планети біля інших зірок знаходяться набагато далі.
Разом з тим, вчені сподіваються, що вже в недалекому майбутньому ми зможемо досягти їх завдяки створенню більш швидких космічних кораблів.