Капітан Олександр Бондаренко, який нині очолює групу психологічної підтримки персоналу Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, пройшов шлях від лікаря до досвідченого військового психолога. Його історія є яскравим прикладом відданості обов’язку та стійкості духу українських захисників.
Про це розповідає Poltava Today
Військовий досвід та медична служба під час бойових дій
До початку повномасштабного вторгнення рф Олександр працював епідеміологом і фтизіатром у Петриківській районній лікарні. Після 24 лютого 2022 року він добровільно приєднався до лав ЗСУ, як син кадрового військового, розуміючи всю відповідальність за майбутнє країни. Уже 25 лютого його було зараховано ординатором госпітального відділення медичної роти 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади ДШВ ЗСУ. Вже 3 березня він вирушив на бойове завдання на Ізюмський напрямок у складі батальйонно-тактичної групи.
У складі медичної групи, що відповідала за евакуацію та стабілізацію поранених, Олександр з колегами надавали невідкладну допомогу бійцям, оперативно транспортували постраждалих до лікарень. За його словами, максимальний час евакуації становив не більше 10 хвилин. Окрім допомоги пораненим, він здійснював первинну діагностику захворювань, організовував обстеження та лікування особового складу, вів медичну документацію.
Під час одного з обстрілів росіянами медична точка, де перебував Олександр з командою, зазнала удару — будівля була зруйнована, всі отримали контузії. Однак, на щастя, ніхто не зазнав серйозних поранень. Попри складні умови, офіцер та його колеги продовжували допомагати бійцям, не зважаючи на власний стан здоров’я.
Виклики тилової служби та інструкторська діяльність
Згодом Бондаренко працював у стабпунктах на Донеччині та у Бахмуті, займаючись первинною терапевтичною допомогою, лікуванням хвороб та наслідків бойових травм. Йому довелося мати справу з різноманітними захворюваннями, лікувати поранених та надавати підтримку бійцям, багато з яких були у віці близько 50 років або мали хронічні захворювання.
20 серпня під час повернення з відрядження капітан з товаришами потрапили у ДТП, внаслідок якої всі отримали важкі травми. Завдяки оперативній допомозі іноземних інструкторів-медиків, усі залишилися живими. Після операції та лікування у Дніпрі, Бондаренко повернувся до служби, хоча й був переведений на тилові посади.
17 листопада 2024 року Олександр перевівся до Лубенського ТЦК та СП, де нині займає посаду начальника групи психологічної підтримки персоналу. Серед його обов’язків — інструктування груп оповіщення, що займаються мобілізацією громадян. Капітан відзначає, що солдатам, які перейшли на службу до ТЦК після тяжких боїв і поранень, морально непросто через ставлення частини суспільства до мобілізації.
«Ніхто з доставлених поліцією в армії служити не хоче. Люди, хто був патріотично налаштований, вже давно у війську. Зараз такі теж є, хто приходить добровільно, але їх значно менше».
За словами Бондаренка, його побратими, які віддали здоров’я заради незалежності країни, нині змушені спостерігати, як окремі громадяни уникають служби, прикриваючись вигаданими причинами. Військові відчувають прикрість через те, що, незважаючи на їхню працю, суспільство іноді ставиться до них з упередженням, нібито вони є джерелом проблем.
Капітан наголошує на важливості збереження мотивації та підтримки бойового духу серед тих, хто продовжує виконувати обов’язок у тилу, та закликає не втрачати віри у власну справу навіть у найскладніші часи.
#ГероїПолтавщини #вони_захищають_Україну #warriorsТЦК