Іван Чайка, колишній військовослужбовець Першого відділу Лубенського районного ТЦК та СП, отримав державну нагороду – нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест». У своїй розповіді він поділився спогадами про початок повномасштабного вторгнення рф і свою участь у бойових діях.
Про це розповідає Poltava Today
Залучення до військової служби
На момент мобілізації Івану було 30 років, і його військовий досвід обмежувався строковою службою в Президентському полку з 2014 по 2015 рік, де він не брав участь у бойових діях. Після початку повномасштабної війни він був зарахований до роти охорони ТЦК та СП, виконуючи завдання на блокпостах Полтавської області, а згодом охороняв важливі об’єкти під Черніговом.
У кінці 2023 року підрозділ Чайки був направлений до 110-ї окремої механізованої бригади, де він брав участь у бойових діях в Авдіївці. Він згадує, як їх прикомандировували до різних бригад, і як вони жили в «теплій хаті» між бойовими виходами.
Небезпечні моменти на фронті
Одного разу, під час виконання бойового розпорядження, його група потрапила під обстріл, і вони змушені були сховатися в підвалі. «Ми зразу в підвал скочили, а пізніше ми відчули, як щось велике гепнуло, і вся будівля почала падати», – згадує він. Чотири дні під завалами стали для них справжнім випробуванням, адже жодної можливості розвести вогонь або зв’язатися з зовнішнім світом не було.
Проте, на щастя, їх визволив ворожий обстріл, який пошкодив бетонну плиту, що дозволило військовим вибратися на свободу. Іван допомагав витягувати поранених товаришів і, навіть за складних обставин, зберігав надію на порятунок.
Лікування та реабілітація Івана тривали близько трьох місяців, після чого він повернувся до ТЦК та СП, а згодом був переведений до бойового підрозділу.
Сьогодні він продовжує виконувати бойові завдання на Харківщині, захищаючи українське небо від ворожих безпілотників у складі мобільної вогневої групи. Восени 2023 року Іван отримав нагороду «Золотий Хрест» за свою участь у бойових діях.
«Я ж багатьох витяг – не можу вже й порахувати, але набагато більше десяти»