Сергій, знаний під позивним «Куба», ще з юності мріяв про пригоди. Його шлях пролягав через різні країни Європи, а певний час він мешкав у французькій Ніцці. Однак, з початком повномасштабної агресії росії проти України, Сергій без вагань повернувся додому та став добровольцем на фронті.
Про це розповідає Poltava Today
Вступ до розвідки та служба на передовій
Перші місяці на службі Сергій провів, охороняючи об’єкти критичної інфраструктури. Згодом його запросили до взводу розвідки спецпризначення, де він швидко проявив аналітичні здібності та став одним з ключових фахівців підрозділу. Його робочі будні складаються з багатокілометрових маршів, ретельного спостереження за противником, тактичних пауз і аналізу обстановки. Кожне прийняте рішення Сергія впливає на життя його побратимів.
«Були важкі ротації, але я захотів бути там, де найбільше потрібний»
Відбір у розвідку виявився надзвичайно суворим: із понад 80 кандидатів залишилося лише 27. Після цього розпочалися інтенсивні польові тренування, під час яких відпрацьовувалися дії у складних умовах та виконувалися тактичні завдання. Сергій підкреслює, що ворог сильний, а тому контроль за позиціями та злагоджена командна робота мають вирішальне значення.
Формування нового покоління розвідників
Сьогодні Сергій обіймає посаду командира взводу розвідки та аналітика. Його обов’язки включають контроль, координацію дій підрозділу та допомогу у визначенні намірів противника. Він ділиться досвідом з новими колегами, формуючи майбутнє української розвідки, та наголошує на важливості постійного навчання та дисципліни.
Розвідник, за словами Сергія, — це не лише про перебування на передовій, а й про глибоку аналітику, володіння сучасною технікою та безперервний розвиток. Його підлеглих жартома називають «кубинцями» — на знак поваги до лідера. Якщо раніше українські воїни навчалися у європейських інструкторів, то тепер досвід українців стає цінним для міжнародних партнерів.
Куба доводить, що справжня розвідка — це поєднання дисципліни, відданості та життя в умовах постійної готовності. Саме такі люди забезпечують українській армії «очі й вуха» там, де це найбільше потрібно.
17 Полтавська бригада НГУ «РЕЙД»