Останнім часом Україна стала свідком інтенсивних українсько-американських переговорів щодо угоди про розробку надр, проте документ ще не підписано. У проекті угоди обговорювалися принципи доступу американської сторони до українських надр, проте деталі щодо корисних копалин не були висвітлені.
Про це розповідає Poltava Today
Експерт з економічної географії, Іван Савчук, поділився своїм баченням історії та перспектив розробки українських надр. Він зазначив, що переговори розпочалися з теми рідкісноземельних металів, які, хоч і відомі, залишаються недостатньо дослідженими.
Важливість рідкісноземельних елементів
В Україні геологічні дослідження рідкісноземельних мінералів почалися ще в 1960-х роках, коли академік Євген Лазаренко зазначив, що рідкісноземельні мінерали можуть бути знайдені на території Волині та Приазов’я. Тоді ж в країні розпочали видобуток титанових руд, які також містили рідкісноземельні метали як домішки.
Рідкісноземельні мінерали є складними утвореннями, які зазвичай зустрічаються у комплексних родовищах, тому їх видобуток є надзвичайно складним. На сьогодні в Україні працює компанія «Кольорові метали України», яка займається переробкою відвалів, на яких колись видобували рутил.
«Рідкісноземельні мінерали використовуються як присадка для чавуну, сталі, алюмінію і для шліфовки оптики», – зазначив Савчук.
Перспективи видобутку
Савчук наголосив, що рідкісноземельні метали мають величезний потенціал у сучасній електроніці, адже вони використовуються у виробництві електронних компонентів. В Україні існують кілька промислових родовищ, які ще не розроблені, включно з Полохівським родовищем у Кіровоградській області, що має складну геологічну структуру.
Наразі вже існують компанії, які отримали ліцензії на видобуток, однак необхідно враховувати, що видобуток рідкісних металів може призвести до серйозних екологічних наслідків, таких як зниження рівня води та забруднення навколишнього середовища.
Іван Савчук підкреслив, що для успішної розробки надр необхідні значні інвестиції та державно-приватне партнерство, оскільки без державних гарантій приватний капітал не готовий вкладати великі кошти в ці проекти.