Мінометник із позивним «Мусік» свідомо обрав шлях військової служби та розпочав свою кар’єру добровольцем. Спочатку він проходив службу у піхотному підрозділі, який згодом було розформовано, після чого отримав місце у мінометному розрахунку. Його шлях розпочався з ролі лафетчика — спеціаліста, який відповідає за підготовку міномета до стрільби, а згодом він був призначений командиром розрахунку. Ця історія яскраво ілюструє, як особиста відповідальність і постійне вдосконалення навичок впливають на результат виконання бойових завдань.
Про це розповідає Poltava Today
Технічна майстерність та безпека екіпажу
За словами військового, робота лафетчика полягає не лише у фізичній праці, а й у суворому дотриманні технічних стандартів.
«Лафетчик займається підготовкою міномета до стрільби — підводи, боєприпаси, розстановка ствола, контроль рівня установки. Ми перевіряємо точність по горизонту, центруємо ствол, щоб під час стрільби все було правильно. В армії це ми називаємо „булічками“ — контрольні позначки для рівня установки ствола».
Від точності налаштувань залежить не лише ефективність вогню, а й безпека всього підрозділу.
Командна взаємодія та дисципліна
Життя на бойовій позиції для мінометника — це постійна рутина, вимоглива дисципліна та злагоджена командна робота. Зміна звичайно триває тиждень: військові отримують накази по рації, перевіряють технічний стан обладнання, готують позицію, маскують її, встановлюють міномет і координують свої дії. Командир розрахунку визначає ціль, а інші члени екіпажу допомагають, ведуть спостереження за дронами і координатами. Важливу роль відіграє взаємна довіра між членами екіпажу: вони працюють разом як пара чи група, підтримуючи один одного у складних ситуаціях.
Мінометник підкреслює особливості різних родів військ: у піхоті та мінометному розрахунку є свої труднощі, але в обох випадках потрібна максимальна відповідальність і уважність до деталей. Для тих, хто лише розглядає цю спеціальність, він радить слухати командирів, вчитися, оволодівати навичками наведення та працювати у команді, де важливі дисципліна і взаємна підтримка.
Щодо планів на майбутнє, військовий говорить стримано: наразі не будує довгострокових планів, мріє завершити службу й побачити, як складеться життя далі. На сьогодні його головна мета — якісно виконувати свою роботу: готувати міномет, точно наводити, ефективно взаємодіяти з командою та утримувати бойову позицію. Саме від технічної майстерності і довіри в колективі залежить успіх виконання бойових завдань.