52-річний військовослужбовець Андрій Кольчевський сьогодні виконує обов’язки водія-електрика у відділенні взводу охорони Другого відділу Миргородського районного ТЦК та СП. Його бойовий шлях охоплює практично всі основні підрозділи Збройних сил України, де він набув унікального досвіду захисника держави.
Про це розповідає Poltava Today
Військовий шлях: від добровольця до бойових ротацій
До лав ЗСУ Андрій приєднався свідомо у вересні 2022 року, хоча про військову службу мріяв ще з юності. До цього часу він працював техніком-будівельником і мав власний бізнес у будівельній сфері. Разом із дружиною виховує трьох дітей, а рішення піти на фронт прийняв, коли відчув, що родина зможе впоратися без нього, та дружина підтримала цей крок.
Першим місцем служби для Андрія стала 831-ша бригада тактичної авіації Повітряних сил, де він обіймав посаду стрільця батальйону охорони. У лютому 2023 року долучився до зведеного стрілецького підрозділу Повітряних сил і після навчання був направлений для виконання бойових завдань у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти на Донеччині. Під час першої дев’ятиденної ротації Андрій діяв як помічник гранатометника, працював у парі зі зброї і виконував спостережні завдання. Підрозділ регулярно потрапляв під обстріли, але прямих зіткнень уникали.
— Події розвивалися стрімко. Щойно приїхали, не встигли розквартируватися, як надійшов наказ за декілька годин гранатометникам та помічникам виходити на виконання, — згадує солдат. — Йти не боявся, бо ж нас добре вчили. Звісно, що страх якийсь був, це нормально — головне, щоб він не заважав працювати. А так, проявляв уважність і слухав накази командира, поради більш досвідчених воїнів. Скажімо так, старався чітко виконувати поставлені задачі. Справлявся.
Першу ротацію завершив із легким пораненням, але продовжив службу. Влітку 2023 року Андрій разом із морпіхами взяв участь у контрнаступі на Запорізькому напрямку поруч з Роботиним. Він згадує про складні штурми, інтенсивні обстріли й злагоджену роботу побратимів, завдяки чому вдавалося виконувати бойові завдання навіть у найскладніших умовах.
Служба у танковій бригаді, теробороні та нагорода Президента
Восени 2023 року після відрядження Андрій повернувся до частини і проходив лікування після поранення. У травні 2024 року його перевели до 17-ї окремої танкової бригади, де він ніс службу на Харківщині й Сумщині, контролюючи прикордонні райони. Згодом підрозділ перемістили на рубежі оборони поблизу Ольгівки, де ситуація залишалась напруженою через постійні обстріли та атаки ворога. 21 жовтня Андрій отримав поранення під час обстрілу, але був евакуйований лише наступного дня після повторної атаки російського FPV-дрона на транспорт.
Під час лікування у Київському госпіталі Андрій Кольчевський отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня з рук Президента України Володимира Зеленського, який особисто відвідав поранених бійців і вручив їм державні нагороди.
Після одужання й короткої відпустки Андрій повернувся до служби, спочатку в батальйон резерву, а згодом — у 160-й окремий батальйон 118-ї бригади тероборони. Нові бойові завдання він виконував на Донеччині, попри проблеми зі здоров’ям після чергової контузії. Внаслідок медичного огляду його визнали придатним до служби в ТЦК та підрозділах забезпечення, тож Андрій долучився до інженерного підрозділу, допомагаючи саперам та облаштовуючи оборонні споруди.
Сьогоднішня служба для Андрія відрізняється від фронтових ротацій — він працює із цивільними, виїжджає у складі груп оповіщення. Військовослужбовець зізнається, що часто стикається з нерозумінням, агресією або образами у відповідь на виконання обов’язків військкомату. На його думку, причина цього — у браку усвідомлення громадянського обов’язку, який передбачений Конституцією України. На відміну від поодиноких негативних реакцій, Андрій зберігає мотивацію, адже його мета — забезпечити гідне майбутнє для своїх дітей та онуків у мирній Україні.
