Голова Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін видав розпорядження №75 «Про демонтаж пам’ятника – погруддя герою Радянського Союзу, герою соціалістичної праці І.М.Третяку в місті Хорол Полтавської області». Міський голова Сергій Волошин має вжити заходів з проведення демонтажних робіт та поінформувати про це облвійськадміністрацію.
«Це розпорядження – вимушений крок, оскільки міський голова Хорола Сергій Волошин мав очистити простір міста від погруддя комуністичному злочинцю ще у 2016 році. Аде замість виконання декомунізаційного закону, всупереч позиції Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та ветеранських організацій АТО/ООС влада Хоролу вдалася до багаторічного саботажу. Полтавський офіс УІНП вдячний обласній військовій адміністрації за те, що звернули увагу на проблему, на вирішенні якої наполягаємо роками. Сподіваюся, розпорядження буде виконано невідкладно — як і має бути у правовій державі, та ще й в умовах воєнного стану. Вважаємо це розпорядження вагомим кроком з наведення порядку, адже порушення декомунізаційного законодавства у Хоролі стали системними: то вберуть дітей у пілотки з гербом СРСР, зженуть у комунальну бібліотеку і там змушують співати радянських і російських пісень з теми „побєдобєсія“. То мер публічно святкує… день військово-морського флоту СРСР і росії, На цьому „святі“ 25 липня 2021 року у день ВМФ росії Волошин піднімав радянський серпасто-молоткастий прапор, про що навіть зробив фотозвіт для Фейсбуку. після чого правоохоронці порушили кримінальну справу», — зазначив регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.
У Полтавському офісі УІНП нагадали законодавчі аспекти питання: «підпунктом „ґ“ пункту 4 частини першої статті 1 Закону „Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки“ до такої символіки віднесено зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік. З огляду на викладене пам’ятник І.Третяку в м.Хоролі Полтавської області має бути демонтований, оскільки встановлено на честь Третяка Івана Мусійовича (1923–2007) — особи, яка обіймала керівні посади в комуністичній партії та вищих органах державної влади СРСР (у 1976–1984 роках — командуючий військами Далекосхідного військового округу. У 1986–1987 роках — заступник міністра оборони СРСР — головний інспектор МО СРСР, у 1987–1991-му — заступник міністра оборони СРСР — головнокомандуючий Військами протиповітряної оборони».
Хорольська міська влада на чолі із Волошиним спробувала відшукати прогалину у законодавстві, надсилаючи ініціаторам демонтажу тони недолугих відписок. Мовляв, це пам’ятник не діячу комуністичного режиму, а учаснику Другої світової війни. Втім законодавство не захищає Третяка навіть у цій іпостасі. Адже в законі зроблено винятки для пам’ятників, пов’язаних з опором та вигнанням нацистів із території України. Проте Герой Радянського Союзу Іван Третяк служив у частинах 2-го Прибалтійського і Західного фронтів. Тому жодних винятків для нього не передбачено. Адже ніяк не причетний до вигнання нацистів з України. Навпаки Трєтьяк у складі Радянської армії брав участь у повторній окупації СССР незалежних країн Балтії.
А ще у Хоролі заплющали очі на такі промовисті факти з біографії затятого комуніста-сталініста-брєжнєвіста. Трєтьяк був серед тих, хто прагнув відкинути народи колишнього СРСР у морок сталінщини, репресій, голодоморів. Адже він активно підтримав ГКЧП, спроби заколотників згорнути «перебудову» й придушити визвольні рухи у колишніх республіках СРСР. Або як зневажливо казали тоді у Кремлі «парад суверенітетів». Тож, логічно Третьяка як прибічника ГКЧП 31 серпня 1991 року.
Окрім законодавчих існують і суто моральні аспекти. Дев’ятий рік народної російсько-української війни за незалежність, і рік повномасштабного російського вторгнення. Невід’ємна складова цієї війни — бої з російськими окупантами у небі. Щодня бачимо повідомлення про героїчну статистику подвигів українських воїнів, знешкодження ними літаків, вертольотів, безпілотників. На жаль, кремлівська мерзота вчиняє чимало військових злочинів, серед них — цинічне нищення цивільних літаків. У липні 2014-го росіяни поцілили на Донеччині з «Бука» «Боїнг» рейсу MH17. Навесні 2022 року окупанти розбомбили найбільший у світі вантажний український літак «Мрія». А майже 40 років тому в небі над Сахаліном за вказівками тодішніх кремлівських верховод, попередників путіна-шойгу російський радянський винищувач збив пасажирський «Боїнг» Korean Air, рейс KAL007. На час сахалінського злочину малорос з Хоролу, кавалер чотирьох орденів Владіміра Лєніна Трєтьяк був членом ЦК КПРС (1976-1990). Із 1987-го до 31 серпня 1991року— заступник міністра— головнокомандувач військами протиповітряної оборони СРСР.
Чи спаде комусь на думку нині ставити пам’ятники посіпакам Гіркіна-Стрєлкова й військовослужбовцям 53-ї зенітно-ракетної бригади армії росії, які вбили 298 мирних пасажирів малайзійського «Боїнга» або російським мінометникам, які завдали неабиякої шкоди вітчизняній економіці, поруйнувавши нашу «Мрію»? Запитання риторичні. А от міський голова Хорола Сергій Волошин протягом усіх років війни грубо і цинічно порушував декомунізаційне законодавство, старанно оберігаючи бюст генералові, заступникові міністра оборони СРСР Іванові Трєтьяку, який причетний до знищення рейсу KAL007 із 269 людьми на борту.
Полтавський офіс УІНП