Парламентські вибори в Гренландії, заплановані на 11 березня, викликають неабиякий інтерес на міжнародному рівні після заяв президента США Дональда Трампа про можливе придбання цієї багатої ресурсами території. Ситуація, що склалася, ставить перед гренландцями важливе питання, яке виходить далеко за межі традиційної внутрішньої політики.
Про це розповідає Poltava Today
Зазвичай вибори до Інацісартуту (парламенту Гренландії, що складається з 31 члена) проходять непомітно, адже населення найбільшого острова у світі налічує всього 60 тисяч осіб. Однак, після висловлювань Дональда Трампа в грудні 2024 року, ситуація різко змінилася. Трамп виявив інтерес до можливого контролю над територією, що має стратегічне значення.
Три можливі сценарії для Гренландії
Ця заява привернула увагу не лише Гренландії, а й усієї Європи, зокрема Данії, яка контролює зовнішню та монетарну політику острова. Прем’єр-міністр Гренландії Муте Егеде підкреслив, що лише гренландці можуть вирішувати долю своєї країни, і що острів «не продається». Вибори 11 березня стали етапом для обговорення важливих питань: слідувати за США, залишитися в союзі з Данією чи прагнути незалежності?
Незважаючи на те, що більшість гренландців не підтримують ідею приєднання до США, і жодна з п’яти політичних партій не виступає за це, ситуація може змінитися. Парламент нещодавно ухвалив закон, що забороняє анонімні та іноземні пожертви на виборчі кампанії, проте залишається питання, чи можуть гренландці відмовитися від пропозиції, яка їх зацікавить.
Суперечності між незалежністю та економічною стабільністю
Гренландія, яка стала данською колонією у 1814 році, значною мірою залежить від фінансової підтримки Копенгагена. Близько 50% експорту Гренландії надходить до Данії, а 60% імпорту — з Данії. Прем’єр-міністр Егеде та його колеги чітко висловлюють прагнення до незалежності, але водночас йдеться про збереження рівня життя гренландців.
Зараз у Гренландії є лише дві активні шахти, а на останніх виборах переважало бажання обмежити видобуток нафти та газу. Три з п’яти політичних партій підтримують ідею незалежності, проте спостерігається напруга між прагненнями до автономії та реальними економічними потребами населення.
«Гренландія не продається», – підкреслив прем’єр-міністр Муте Егеде.
Наразі існує комісія, яка досліджує, як може виглядати відокремлення від Данії. Це вимагатиме узгодження з Копенгагеном, позитивного результату референдуму про незалежність та схвалення з боку парламенту Данії. Партії, що виступають за незалежність, мають на меті провести референдум протягом наступного чотирирічного мандату, але невизначеність навколо ситуації в Гренландії робить це малоймовірним у найближчому майбутньому.