У Глобинській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області відбулося просвітницьке зібрання під назвою «Зірки з плеяди корифеїв: Старицькі», присвячене вшануванню пам’яті видатної родини Старицьких — визначних діячів української культури.
Про це розповідає Poltava Today
Значення родини Старицьких у культурній спадщині України
Захід організували за ініціативи представництва Українського інституту національної пам’яті (УІНП) у Полтаві, а також бібліотекарі громади та відділ культури, спорту і молоді Глобинської міської ради. До Публічної бібліотеки громади завітали вчителі, старшокласники, краєзнавці, музейники з Глобинської та Градизької громад, а також гості з Полтави — керівник Міжнародного центру української мови при Полтавському педагогічному університеті Віра Мелешко, представник УІНП Олег Пустовгар, письменник Григорій Титаренко та заслужений артист України, соліст Полтавської обласної філармонії Микола Гармаш.
«Російсько-українська Війна за Незалежність має геноцидний характер. Росіяни мають на меті поневолити українську націю, і не лише шляхом фізичного знищення, але й духовного. У Кремлі прагнуть знищити українську ідентичність — нашу мову, культуру, як і у часи російської імперії та СРСР намагаються стерти українську національну пам’ять. Ми бачимо, як росіяни реалізують таку політику на окупованих українських територіях — забороняють у школах українські мову й історію, відновлюють старі комуністичні назви вулиць, пам’ятники леніну та іншим катам українського народу. Тож у час протистояння рашизму, у час нинішніх великих випробувань особливо важливо плекати пам’ять про плеяду Українців, які у неймовірно складних історичних обставинах протистояли російському імперіалізму як явищу, виборюючи незалежність України і її національну культуру. У цій плеяді і родина Старицьких. Особливо важливо відновлювати пам’ять про родину Старицьких у Глобинській і Градизькій громадах Кременчуцького району. Адже маєток письменника й одного із засновників українського театру корифеїв Михайла Старицького розташувався у селі Лебехівка (затоплене у часи СРСР водами Кременчуцького водосховища) неподалік Градизька і Глобиного», — сказав Олег Пустовгар.
У заході наголосили, що згідно з постановою Верховної Ради про відзначення пам’ятних дат у 2024–2025 роках, цьогоріч на державному рівні вшановують 150-річчя від дня народження письменниці, педагогині Оксани Стешенко (Старицької), дружини першого міністра освіти УНР Івана Стешенка, а також 160-річчя від народження театральної актриси та режисерки Марії Старицької.
Вшанування пам’яті та подолання замовчування радянської доби
Під час зібрання Олег Пустовгар розповів, як радянський режим системно знищував імена та спадщину родини Старицьких. Михайла Старицького тривалий час замовчували як автора історичних творів про українських гетьманів, а його доньок Оксану (Стешенко) та Людмилу (Старицьку-Черняхівську) репресували. Обох заарештували сталінське НКВД і засудили за «антирадянську діяльність», відправивши етапом до Казахстану, де Людмила померла під час транспортування, а Оксана загинула в концтаборі.
Історичну драму Людмили Старицької-Черняхівської «Мазепа» також довгі роки ігнорували, а її театральна постановка й досі рідкість. Зять Старицького, Іван Стешенко, був убитий більшовиками через свою активну діяльність з українізації освіти. Їхнього сина Ярослава Стешенка тричі арештовували, йому так і не вдалося повернутися до України — сліди губляться на Колимі. Вижила лише Марія Старицька, яка стала заслуженою артисткою, але радянська пропаганда свідомо замовчувала її внесок у розвиток українського театру та освіти.
На зібранні продемонстрували відеоролик про Людмилу Старицьку-Черняхівську, підготовлений Інститутом національної пам’яті.
Віра Мелешко у своєму виступі зосередилася на постаті Михайла Старицького, зазначивши, що він з дитинства виховувався у родині Лисенків, а з Миколою Лисенком їх об’єднувала багаторічна дружба та спільна робота над розвитком української культури. Михайло Старицький створив низку визначних літературних творів, серед яких роман «Молодість Мазепи», п’єси «Маруся Богуславка», «Остання ніч», романи «Буря», «Розбійник Кармелюк», повісті «Заклятий скарб», «Облога Буші» та інші.
Письменник Григорій Титаренко подарував бібліотеці Глобинської громади 12 примірників свого академічного видання «Іван Стешенко. Твори, переклади, вибране листування» та поділився романтичною історією кохання між Іваном Стешенком і Оксаною Старицькою. Вони познайомилися в Києві у домі Старицьких, який називали «київськими Афінами», а їхнє кохання пройшло через випробування переслідувань царською владою та арешт, після чого молодята поєднали свої долі.
Під час зібрання присутні переглянули документальні відео про Михайла Старицького, а завершив захід виступ заслуженого артиста України, соліста Полтавської обласної філармонії Миколи Гармаша, який виконав пісню «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна» на вірші Михайла Старицького та музику Миколи Лисенка. Ця пісня, що стала народною, має особливу історію створення — її надихнула романтична зустріч поета з дівчиною на Полтавщині.
У рамках події бібліотекарі підготували книжкову міні-виставку, представивши твори Михайла Старицького, збірку творів Людмили Старицької-Черняхівської та доробок краєзнавців Глобинського краю.