«Збоку може видаватися, що сидиш і нічого не робиш, але це зовсім не так! Це небезпечна робота, складна морально і фізично, де маленька помилка може коштувати багатьох життів. А ще – несподівані перекриття, ремонти, аварії, реконструкції мостів, запарковані дороги тощо. Треба дуже добре знати місто та всі об’їзди, щоб навігувати», – розповідає Анжела Холодняк.
Про це розповідає Poltava Today
Анжела Холодняк разом із донькою була змушена залишити Україну після початку повномасштабного вторгнення росії. Не знаючи чеської мови та маючи мінімальний досвід спілкування з цією країною, вона вирішила почати нове життя у Чехії. Сьогодні Анжела працює водійкою автобуса в місті Острава, хоча раніше керувала лише легковим автомобілем, а тепер щодня перевозить пасажирів різними маршрутами.
Пошук нового дому та адаптація
Перед початком війни Анжела переїхала з Тернополя до Києва, де працювала в мережі пекарень. 23 лютого 2022 року її донька вперше пішла до нової школи, а вже наступного ранку сім’я змушена була тікати від вибухів. Спочатку вони повернулися до Тернополя, але невдовзі вирушили до Чехії, розраховуючи пробути там лише кілька місяців у безпечних умовах. Проте війна тривала, і вони залишилися в Чеській Республіці.
«Спершу ми повернулися до Тернополя, та невдовзі вирушили до Чехії. Думали, що перебудемо декілька місяців у спокійній обстановці. Але війна не закінчувалася – і вже декілька років, як ми досі тут».
У Празі Анжела зіткнулася з труднощами пошуку житла і роботи через мовний бар’єр. Коли заощадження закінчилися, вона звернулася до центру допомоги українцям, де їй запропонували переїзд до Острави. Тут вона почала опановувати чеську та записалася на курси, які фінансувала держава.
Життя в новій країні вимагало швидкої адаптації. Анжела згадує, як було складно орієнтуватися у місті, не розуміючи мови, і як часто вони з донькою плутали напрямки у трамваях. Однак з часом їй вдалося знайти сили та підтримку для змін.
Шлях до професії водійки автобуса
В Остраві знайомі поділилися з Анжелою інформацією про набір на курси водіїв громадського транспорту. Попри те, що вона ніколи не кермувала автобусом, а лише власною машиною, Анжела вирішила ризикнути і спробувати себе у цій сфері. Навчання відбувалося чеською мовою, але лекції перекладали російською, що мотивувало її ще швидше вивчати чеську. Весь курс, разом із практикою, тривав понад чотири місяці, після чого потрібно було скласти іспит з мови.
Перший досвід керування великогабаритним автобусом став серйозним випробуванням – Анжела згадує, наскільки складно було контролювати ситуацію на дорозі, але з часом вона звикла і відчула впевненість за кермом. Втім, навіть після трьох років роботи водійкою, хвилювання не зникає, адже відповідальність за безпеку пасажирів залишається високою.
Робочий день водійки триває у середньому від восьми до дванадцяти годин і починається ще до світанку. За день Анжела може змінити до восьми маршрутів. Вона відзначає, що транспортна система Чехії дуже інклюзивна та зручна для людей з інвалідністю, і їй приємно бути частиною цієї системи, допомагаючи іншим залишатися мобільними.
Анжела наголошує, що бути біженкою означає перебувати під пильною увагою – кожна помилка одразу сприймається як характеристика всієї нації. Вона вже звикла до багатьох аспектів роботи, навіть навчилася швидко реагувати на пасажирів без квитків і збирає чимало історій, над якими замислюється написати книгу.
Зараз Анжела одружена з громадянином Чехії, її донька відвідує місцеву школу і активно розвивається. Вона зазначає, що колись почувалася розгубленою у новій країні, але тепер добре знає мову, може забезпечувати себе та почувається впевнено.
Оцінюючи пройдений шлях, Анжела стверджує, що пишається собою і своєю здатністю адаптуватись у складних обставинах. Вона переконана: головне — не здаватися, а скористатися можливостями, які відкриває нове життя.
За інформацією на кінець травня 2025 року, у Чехії перебуває понад 374 тисячі українських воєнних мігрантів, що робить країну однією з лідерів за кількістю прийнятих біженців з України. Рада Європейського Союзу продовжила тимчасовий захист для українців до березня 2027 року. Також ухвалено закон, який дозволяє українцям із понад дворічним стажем проживання отримати спеціальний дозвіл на довгострокове перебування, якщо вони є економічно самостійними, забезпечені житлом і їхні діти ходять до чеських шкіл.