Старший сержант Михайло Воскобійник із Шишак розповідає про дев’ять років служби під час російсько-української війни та нинішню роботу в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). У цьому році йому виповниться 59 років — після багаторічної служби в різних підрозділах він продовжує виконувати обов’язки в тиловому підрозділі, де головний фокус — робота з особовим складом і організація служби.
Про це розповідає Poltava Today
— Я своє вже відвоював, і ні про що не шкодую. Але ж війна нікуди не поділася
Військовий шлях і участь у боях
Після строкової служби Михайло працював у міліції, у 2006 році звільнився у званні майора та перейшов у сферу охорони. У 2014 році, на початку російської агресії проти України, добровільно мобілізувався до лав Збройних сил. Служив у зенітному ракетному підрозділі, брав участь в АТО на маріупольському напрямку. Після первісної мобілізації підписав контракт на пів року, а згодом повернувся до цивільного життя лише на короткий період.
У 2018 році, попереджаючи можливість масштабнішої агресії росії, він уклав контракт і перейшов до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Вибір падіння на ДШВ Михайло пояснював прагненням служити в елітних військах з хорошою підготовкою та оснащенням. У підрозділі він отримав позивний «Дід» через вік і досвід: спочатку командував відділенням зв’язку взводу управління, а з 2021 року — був головним сержантом саперного взводу.
Початок повномасштабного вторгнення зустрів на горлівському напрямку, неподалік Торецька. Сапери його підрозділу виконували складні інженерні роботи: встановлювали та обслуговували мінно-вибухові загородження, оглядали мінні поля, перевіряли справність мін і відновлювали маскування. Напередодні наступу особовий склад готувався до найгіршого, а перші дні війни запам’яталися інтенсивними обстрілами і напругою через просування ворога.
Після чергових перекидань підрозділ працював на Соледарському та Ізюмському напрямках: мінували ймовірні маршрути противника, розширювали загородження якомога швидше, зважаючи на тактичну обстановку. Роботи часто виконували вночі, аби зменшити ризик виявлення безпілотниками та авіацією противника, що іноді призводило до тяжких втрат у підрозділі.
Поранення, відновлення і служба в ТЦК
У розпал бойових дій, коли підрозділ перебував на в’їзді в Ізюм та в долині біля стели, саперам доводилося мінувати підступи, працювати в лісах і бліндажах. В інтенсивні періоди ворог застосовував авіацію, вертольоти та ракети, що призводило до тяжких наслідків для цивільних об’єктів і загибелі мирних людей. Під час одного з мінування їхня команда потрапила під прицільний мінометний вогонь: всі вижили, але зазнали сильних контузій і потребували евакуації та лікування.
Востановлення проходило у госпіталях Донецької та Дніпропетровської областей, а реабілітація — у Полтаві. За результатами військово-лікарської комісії йому встановили обмежену придатність до служби, не лише до десантно-штурмових військ. Через рекомендацію медкомісії та за сприяння ТЦК Воскобійника було переведено до Миргородського територіального центру комплектування та соціальної підтримки у липні 2023 року, де він очолив відділення взводу охорони.
У тиловому підрозділі основні обов’язки Михайла — організаційна робота, ведення особового складу, призначення чергових та участь в заходах оповіщення. Це психологічно непроста робота: військовий наголошує, що іноді стикається з несправедливими закидами від людей, які не знають його бойового шляху. Він підкреслює, що війна триває і кожен, хто є придатним до служби, має усвідомлювати свою відповідальність перед своєю громадою та країною.
За сумлінну службу, стійкість і вірність бойовому братерству Михайло Воскобійник відзначений почесним нагрудним знаком Міністерства оборони України «За сумлінну службу», має медаль «За оборону міста Торецьк» та відзнаку від командування 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
