22 листопада є особливою датою для кожного українця. Саме цього дня вшановують пам’ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору — злочину, що залишив глибокий слід в історії та кожній українській родині.
Про це розповідає Poltava Today
Рани Голодомору на Полтавщині
Трагедія Голодомору стала невід’ємною частиною історії багатьох сіл і міст, зокрема на Полтавщині. Тут, на родючих землях, які могли б годувати пів Європи, залишилися сліди страшних подій: покинуті домівки, висохлі криниці, зниклі прізвища в сільських хроніках. Багато населених пунктів і досі не мають повних списків загиблих. Пам’ять про ті роки передається через тихі розповіді старших людей, які часто не можуть стримати емоцій або навіть наважуються мовчати, бо біль занадто великий для слів.
З покоління в покоління зберігаються згадки про те, як діти гинули біля сільрад у пошуках жмені зерна, а матері ховали останній шматок хліба для своїх дітей, намагаючись зберегти їм життя ще на один день.
Пам’ять як зброя і обов’язок
Сьогодні важливо не просто згадувати про Голодомор, а й говорити про нього вголос. Адже це був навмисний злочин проти українського народу, штучно організований геноцид, спрямований на знищення національної ідентичності, традицій, родинних зв’язків і самого майбутнього України.
«Важливо вголос сказати: це був навмисний злочин проти українців. Штучно створений геноцид працелюбного і щирого українського народу. Щоб винищити все: коріння, пам’ять, традиції, родинні зв’язки, майбутнє. Націю як таку».
Пам’ять про ті події — це частина сили сучасної нації. Запалені о 16:00 свічки у вікнах є не просто світлом пам’яті, а гучним свідченням: українці пам’ятають кожну жертву й не дозволять повторення подібної трагедії.
Обов’язок пам’ятати Голодомор залишається важливим для сьогодення і майбутнього. Ця пам’ять є запорукою стійкості, а правда — надійною зброєю у боротьбі за свободу та незалежність, як на згадку про загиблих, так і для захисту сучасної України від нових загроз.