Вже понад 11 років росія намагається силою захопити Донбас — промисловий центр України. Спочатку це відбувалося через гібридну агресію, а з 24 лютого 2022 року — шляхом відкритого повномасштабного вторгнення.
Про це розповідає Poltava Today
За цей час, за оцінками українського Генштабу, рф змогла суттєво розширити свою окупацію територій Донецької та Луганської областей — з 36% на початку війни до близько 89% станом на кінець жовтня 2025 року. При цьому, за даними обласних адміністрацій, понад 95% Луганщини і майже 67% Донеччини залишаються під тимчасовою окупацією.
Попри заяви кремля про впевненість у перемозі, москва змушена рахуватися з колосальними втратами, яких зазнає під час наступальних дій. Останнім часом кремль активніше намагається нав’язати переговори, аби отримати контроль над Донбасом не лише військовим шляхом, але й політично — за столом переговорів.
Втрати росії та військово-політичні маневри навколо Донбасу
Від початку повномасштабної агресії росія втратила близько 1 163 170 військових, за офіційними даними Генштабу ЗСУ на 21 листопада 2025 року. Лише за весняно-літню кампанію 2025 року середня кількість загиблих російських солдатів становила 124 на кожен квадратний кілометр захопленої території. У липні цього року головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що від початку 2025 року росія щодоби втрачала в середньому 1 251 військового.
За оцінками британської розвідки та видання The Economist, втрати росії у війні проти України вже перевищили сукупні втрати у всіх збройних конфліктах з 1945 року. Офіційно москва припинила оприлюднювати статистику загиблих, а росстат з літа 2025 року не звітує про кількість смертей у країні, що експерти вважають спробою приховати реальний масштаб втрат.
У серпні 2025 року, за інформацією The Wall Street Journal, володимир путін зосередився на вимозі контролю саме над Донецькою та Луганською областями. Новий мирний план адміністрації Дональда Трампа передбачає фактичне визнання російського контролю над Кримом, Донбасом і частинами Херсонської та Запорізької областей, але без участі України у консультаціях.
«Раніше Путін вимагав решту Донецької області в обмін на припинення вогню в серпні 2025 року, й ISW вважає, що передача всієї Донецької області непропорційно сприятиме Росії… Передача Донецької області Росії дозволить російським військам уникнути тривалої і кровопролитної боротьби і продовжувати бойові дії в напрямку глибоких тилових районів України з нових позицій уздовж меж Донецької області», – прогнозують в ISW.
Донбас: історичне, промислове та стратегічне значення
Донбас охоплює території Донецької та Луганської областей, за розширеними визначеннями — також частини Харківської, Дніпропетровської, Запорізької та навіть Ростовської області рф. Його площа сягає близько 52 тисяч квадратних кілометрів — майже як Хорватія. До 2014 року регіон залишався промисловим серцем України, з потужною видобувною промисловістю, металургією та розвиненою логістикою.
Саме тут зароджувалась економічна могутність українських бізнес-груп, зокрема Ріната Ахметова, а політичний вплив «донецьких» визначав курс держави на початку 2000-х років. Після втечі Віктора Януковича у 2014 році росія розпочала окупацію Криму та гібридну війну на Донбасі, створивши підконтрольні псевдоутворення. Відтоді більшість промислових підприємств регіону зазнали руйнування, вивезення обладнання або закриття, а рівень безробіття значно зріс.
Російська армія, продовжуючи наступ, знищує міста артилерією та авіанальотами, не займаючись відновленням об’єктів інфраструктури та промисловості. Яскравий приклад — «Азовсталь» у Маріуполі, яка після захоплення залишається в руїнах. Відновлення житлового фонду відбувається лише частково, а умови життя на окупованих територіях залишаються складними.
Після захоплення низки великих міст — Маріуполя, Сіверськодонецька, Бахмута — стратегічним завданням для української влади стало створення «фортифікаційного поясу» навколо Слов’янська, Краматорська і Костянтинівки. Ці укріплення мають стримувати російський наступ у напрямку адміністративного кордону області. Втрата цього поясу відкриє шлях для подальших наступальних дій рф на захід України.
Ідеологія «Новоросії» та демографічний аспект
Ідеологічне підґрунтя претензій кремля на Донбас сягає XVIII століття — періоду імперських завоювань Катерини II та появи концепції «Новоросії», яку пізніше активно використовували сучасні російські націоналісти та ідеологи «русского мира». Путін неодноразово апелював до цього наративу після анексії Криму, намагаючись обґрунтувати свої зазіхання на регіон.
Попри радянську політику масового переселення, етнічні українці залишалися більшістю на Донбасі, хоча частка етнічних росіян була істотною. До 2014 року російська мова широко використовувалася у побуті, але ідея про «дискримінацію» російськомовного населення не знаходила підтвердження у соціальних дослідженнях чи виборах.
Напередодні повномасштабного вторгнення путін виправдовував агресію нібито «геноцидом» російськомовних, хоча навіть ООН спростувала такі твердження. На окупованих територіях ситуація лишається складною: тривають порушення прав людини, примусова мобілізація, паспортизація, конфіскація житла, тотальна русифікація освіти й культури. Москва намагається залучати на Донбас громадян рф, пропонуючи їм соціальні переваги для заміщення місцевого населення.
Більшість українців категорично відкидає можливість відмови від Донбасу чи інших окупованих територій. За результатами соціологічних опитувань, 78% жителів України не погоджуються передати під контроль росії навіть неокуповані частини Запорізької, Херсонської та Донецької областей.