Перша світова війна залишається однією з найзагадковіших та найтрагічніших подій європейської історії. На відміну від попередніх воєн, які мали чітко визначені цілі, як-от боротьба за спадщину, незалежність чи колонії, ця війна здається позбавленою конкретного сенсу та пояснень, які б задовольнили істориків і суспільство.
Про це розповідає Poltava Today
Самоздійснювані пророцтва й формування коаліцій
Ідея про те, що передбачення може впливати на перебіг подій, була відома ще з давнини. Перша світова війна вважається яскравим прикладом самоздійснюваного пророцтва. Відомий історик Ніл Фергюсон у книзі «Гіркота війни» детально аналізує цю концепцію. Для більшості європейських країн війна 1914 року стала початком епохи неподоланих втрат і катастрофічних наслідків. Останні десятиліття XIX століття для Заходу були періодом спокою, добробуту та соціального прогресу, і раптовий вибух насильства викликає подив навіть через століття.
Популярна марксистська теорія пояснює війну як результат економічного суперництва імперіалістичних держав за ринки, колонії та вигоди. Проте аналіз історичних фактів свідчить, що ця версія малопереконлива. Більшість колоніальних питань вже були врегульовані, а економічні зв’язки між країнами, зокрема між Німеччиною та росією, лише зміцнювалися до війни. Ділові кола навпаки, побоювалися великої війни через ризик банкрутства, а промисловці остерігалися руйнування економіки та соціальних потрясінь.
«Промисловці теж розуміли, чим загрожує великий конфлікт — збільшення податків, проблеми з робочою силою, руйнування логістичних ланцюжків. Звичайно, хтось зміг збагатитися на військових замовленнях. Але швидше це були підприємці тих країн, які у війні не брали участь, або вступили в неї в самому кінці. Насамперед, американці».
Націоналізм мас і психологія неминучості
Вирішальну роль у виникненні війни відіграли психологічні та соціальні чинники. Після поразки Франції у війні 1871 року та втрати Ельзасу і Лотарингії французьке суспільство опинилося під впливом страху і бажання реваншу. Франція почала розбудовувати союзи, залучаючи спочатку росію, а згодом і Британію, що призвело до формування Альянсу. Німеччина, у відповідь, створила власний блок із Австро-Угорщиною та Османською імперією. Усі сторони витрачали величезні кошти на зміцнення армій, розробку стратегій та підготовку до війни — навіть якщо офіційно ніхто з лідерів не планував починати бойові дії.
Попри те, що аристократія та політики не прагнули війни, масовий націоналізм охопив європейське суспільство. Панславізм у росії, пангерманізм у Німеччині й Австрії, шовінізм у Франції та особливий імперський дух у Британії — усе це створило атмосферу взаємної недовіри та підозрілості. На тлі зростаючих амбіцій, страхів і прагнення «не виглядати слабкими» керівникам країн ставало дедалі складніше уникати конфлікту.
Формування широких альянсів, гонка озброєнь і постійне очікування війни перетворили страх у переконання про її неминучість. У результаті навіть незначний привід міг стати іскрою для масштабної катастрофи. Саме масовий націоналізм і прагнення до «величі» народів стали головним каталізатором подій 1914 року.
Отже, Перша світова війна не була нав’язана народам політичними елітами. Вона стала наслідком масових ідей, амбіцій і самоздійснюваних пророцтв, які поступово охопили європейське суспільство на межі століть.