Президент США Дональд Трамп заявив, що отримав інформацію про зменшення кількості вбивств під час протестів в Ірані, але не виключає можливості військового втручання Сполучених Штатів. Він підкреслив: “ми будемо стежити за процесом”.
Про це розповідає Poltava Today
Масштаб протестів та реакція іранської влади
Іран переживає одну з найсерйозніших хвиль протестів з часів Ісламської революції 1979 року. Влада країни відповіла майже повним інформаційним блекаутом та провела найкривавіші за свою історію репресії проти мітингувальників. За даними правозахисних організацій, кількість загиблих серед протестувальників перевищила 2400 осіб.
Експерт з питань Ірану Грегорі Брю, аналітик Eurasia Group, зазначає, що останніми днями, з відновленням інтернету, з’являється дедалі більше доказів крайньої жорстокості з боку силових структур. До придушення протестів залучають не лише поліцію та підрозділи «Басідж», а й військові частини, включно з армією та Корпусом вартових Ісламської революції, які застосовують важке озброєння проти населення.
Йдеться не просто про операції з розгону демонстрацій, а про міську війну
Зафіксовані випадки збройного опору мітингувальників: правозахисники підтвердили понад 100 загиблих серед співробітників сил безпеки. Суттєве насильство відбувається також у сільських регіонах, де влада реагує повільніше, ніж у містах. На думку аналітиків, нинішня хвиля суспільного неспокою має риси повстання, а не лише протестного руху, оскільки протестувальники не висувають конкретних вимог, окрім повалення Ісламської республіки.
Стійкість режиму та перспективи змін
Грегорі Брю вказує на три чинники, які дозволяють іранському режиму зберігати владу навіть перед обличчям масштабної кризи. По-перше, у держави є розгалужений репресивний апарат та сучасні технології спостереження, які активно використовуються для придушення незгоди. По-друге, опозиційний рух залишається дезорганізованим і не має єдиного лідерства, хоча колишній кронпринц Реза Пахлаві, на відміну від минулого, відіграє більш помітну роль. По-третє, керівництво Ірану демонструє єдність, а навіть так звані помірковані політики підтримують жорстке придушення протестів.
Попри це, аналітик наголошує на сукупності глибоких економічних, політичних та соціальних криз, які в середньостроковій перспективі можуть призвести до поступового колапсу режиму. Хоча це навряд чи станеться протягом наступних кількох місяців або року, процес деградації вже розпочато і поступово набирає обертів.
США, за словами експерта, розглядають різні сценарії підтримки протестувальників, включно з військовими та некінетичними заходами, однак дієвих важелів впливу наразі небагато. Американське керівництво зважує ризики, зокрема можливість того, що військове втручання може призвести лише до ще більшого посилення репресій іранського режиму.
Експерт також відзначає, що нині американська військова присутність у регіоні суттєво скоротилася порівняно з піком кризи 2023–2024 років. Це зменшує потенціал для масштабних військових операцій, хоча певний рівень сил для обмежених дій зберігається.
Грегорі Брю підкреслює, що будь-яка ефективна підтримка протестного руху з боку США вимагала б створення регіональної коаліції, якої наразі не існує, оскільки багато країн Близького Сходу остерігаються дестабілізації та можливого перетікання кризи за межі Ірану.
За інформацією The Wall Street Journal, такі країни, як Саудівська Аравія, виступають проти силового втручання США, побоюючись удару у відповідь та загальної дестабілізації регіону за «сирійським сценарієм» з масовим напливом біженців і розростанням збройних груп.
Щодо перспектив дипломатії, аналітик вважає, що США не планують вести переговори з Ісламською республікою в найближчому майбутньому. Вашингтон вимагає від Ірану відмови від збагачення урану, скорочення запасів високозбагаченого урану, згортання підтримки регіональних проксі та обмеження розвитку балістичних ракет, на що іранська влада не йде. Лише потенційна зміна верховного лідера може створити умови для перегляду позиції Тегерана.