У жовтні 2025 року на державному рівні відзначається 140 років від дня народження видатного українського диригента, педагога та бандуриста Дмитра Андрусенка, уродженця Решетилівки на Полтавщині. Митець відомий як організатор і керівник капел бандуристів, а також як жертва комуністичних репресій, які стали трагічною сторінкою в історії української культури.
Про це розповідає Poltava Today
Дитинство, освіта і творчий шлях
Решетилівка, батьківщина Андрусенка, відома своїми народними промислами та вишивкою «білим по білому». Саме тут він почав опановувати гру на бандурі під керівництвом диригента Василя Осадька. Після закінчення дворічних диригентських курсів у Полтаві в 1921 році, Дмитро Андрусенко розпочав активну педагогічну діяльність, викладав співи на педагогічних курсах у Решетилівці у 1921–26 роках, а згодом організував капели бандуристів у кількох містах і селах України, серед яких Решетилівка, Кривий Ріг і Веприк.
«У 1921 році Дмитро Андрусенко закінчив дворічні диригентські курси в Полтаві. У 1921–26 роках викладав співи на педагогічних курсах у Решетилівці. Організував капели бандуристів при школах у Решетилівці (1927), Кривому Розі (1929–31), селі Веприк тодішнього Гадяцького району на Полтавщині (1931–32)», — розповідає в «Енциклопедії сучасної України» дослідник Б. Жеплинський.
Репресії та спадщина митця
У кінці 1920-х та на початку 1930-х років в Україні почалася хвиля репресій проти діячів культури, що призвела до дискредитації української ідентичності і переслідувань багатьох митців, зокрема кобзарів і бандуристів. З 1932 року під наглядом каральних органів опинився і Дмитро Андрусенко. У 1937 році його заарештували за звинуваченням в участі у «контрреволюційній організації». Він проходив у справі разом із Никифором Чумаком, керівником Шишацької капели бандуристів та учасником повстанського загону під проводом Сергія Дубчака — військового діяча УНР, який організував опір ленінській росії на Полтавщині у 1920–21 роках.
Андрусенко провів десять років у радянських тюрмах, проте після звільнення повернувся до творчої діяльності — очолив капелу бандуристів у Сумах. З 1947 року він керував ансамблем при Палаці культури, виступав як соліст-бандурист, а також організовував творчі колективи в селах Сумщини. У 1949 році у Сумах з його ініціативи була створена дитяча капела бандуристів. Митець залишив по собі не лише низку обробок українських народних пісень, а й авторські композиції. Він також власноруч виготовляв народні музичні інструменти — бандури, цимбали, сопілки.
Дмитро Андрусенко помер 18 липня 1965 року в Сумах. Його внесок у розвиток національної музичної культури відзначений на загальнодержавному рівні: 140-річчя від дня народження митця включено до пам’ятних дат та ювілеїв, які офіційно відзначаються в Україні у 2024–2025 роках.