У селі Лютенька на Полтавщині відзначили 130-річчя від дня народження видатного українського кобзаря Петра Гузя. Саме тут у жовтні 1898 року народився митець, який став відомим як автор пісень, присвячених визвольній боротьбі, Тарасу Шевченку та страшним подіям Голодомору. Петро Гузь був учасником антибільшовицького повстання в Гадяцькому повіті, співав у Миргородській капелі бандуристів, виступав у ансамблі лірників при Київській філармонії та залишив значний слід у культурній спадщині ХХ століття.
Про це розповідає Poltava Today
Вшанування пам’яті кобзаря
Відповідно до Постанови Верховної Ради, цьогоріч 130-річчя Петра Гузя відзначається на державному рівні. З нагоди ювілею, за ініціативи полтавського осередку Українського інституту національної пам’яті та місцевої комісії з питань відновлення та збереження національної пам’яті, в Лютенській територіальній громаді Миргородського району створили тематичний просвітницький відеоролик «Петро Гузь – лютенський кобзар». Над його створенням працював інформаційний центр «Регіон» за підтримки сільського голови Володимира Омельченка.
У якості спікерів у відео виступили краєзнавець, письменник і педагог Іван Чайка та представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар. Презентацію відео організували відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Лютенської сільської ради під керівництвом Наталії Романенко та місцевий Центр культури та дозвілля.
Пісні про Голодомор і боротьбу
У відеоролику спікери наголосили на сміливості Петра Гузя, який навіть у найскладніші періоди сталінських репресій не боявся співати про Голодомор-геноцид, що став національною трагедією українського народу.
«Напевне, вразила жахлива доля рідного села: 6 грудня 1932 року комуністичний московський режим СРСР заніс Лютеньку на “чорну дошку”. Зазвичай “чорні дошки” “присвоювали” тим селам, де найактивніше підтримували УНР, її провідників, таких як Леонтій Христовий; де чинили опір колективізації та беззаконню російських більшовиків. “Чорні дошки” означали блокування сіл спецзагонами НКВС та військами Червоної армії, заборону торгівлі й виїзду населення за межі села, вилучення всіх харчів, що спричинило голодну смерть мільйонів українців. Лютенька заплатила за занесення на “чорну дошку” страшну ціну – майже чотирма тисячами життів. Художник, кобзар, поет, священик УАПЦ, правозахисник, учасник підпілля ОУН, політв`язень комуністичних концтаборів Микола Сарма-Соколовський у поемі “Анафема” згадував пісню “Ні зернини, ні макухи”, яку виконував Петро Гузь», – розповів Пустовгар.
Створений відеоролик не лише розповідає про життєвий шлях Петра Гузя, а й підкреслює важливість збереження історичної пам’яті про події Голодомору в українських селах. Презентація матеріалу стала важливою частиною культурного життя громади та внеском у збереження національної спадщини.
Представництво Українського інституту національної пам’яті в Полтаві