У 2025 році виповнюється 120 років із дня народження видатного українського діяча, етнографа, просвітянина та науковця Івана Гурина. Ювілейна дата відзначається за ініціативи Українського інституту національної пам’яті та відповідно до постанови Верховної Ради.
Про це розповідає Poltava Today
Дитинство та формування особистості
Іван Гурин народився 7 травня 1905 року в селі Бзів Переяславського повіту на Полтавщині. З дитинства його життя було непростим: батько помер до народження сина, а родина, позбавлена власного дому, була змушена жити у діда Івана. Незважаючи на злидні, Іван зростав у середовищі, де цінували національну культуру — він із малих років слухав народні пісні, казки та легенди, що формували його світогляд.
Особливий вплив на хлопчика мала мама Марта, яка з любов’ю розповідала українські легенди та прищеплювала любов до рідного слова. Разом із Іваном у цій родині виростав і майбутній всесвітньо відомий актор Олесь Сердюк, який тепло згадував атмосфери дитинства.
Початок наукової та педагогічної діяльності
У 9 років Іван Гурин вперше взяв участь у святкуванні 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка, коли йому доручили нести портрет Кобзаря. Текст пісні «Реве та стогне Дніпр широкий», яку тоді співали, став першим у його життєвих записах фольклору. Пізніше він записував бабусині пісні, захоплюючись народною творчістю.
Після кількох непростих років дитинства, у 11-річному віці Гурин опинився у дитячому притулку в Києві. Повернувшись до рідного села після смерті бабусі, він деякий час працював наймитом, а згодом вступив до педагогічної школи на Переяславщині. Під впливом видатних викладачів, таких як О. Білий, А. Загродський та М. Ненадкевич, Іван Гурин розпочав серйозне збирання українського фольклору, етнографічних та діалектологічних матеріалів. У 1922 році зібрані матеріали він передав до Етнографічної комісії АН України, отримавши високу оцінку своєї праці.
З 1924 року Гурин став членом Всеукраїнського етнографічного товариства, а пізніше був обраний кандидатом у члени правління цієї організації.
Внесок у культуру та просвіту
Після закінчення Ржищівської педагогічної школи у 1926 році Іван Гурин почав педагогічну діяльність, а у 1938 році здобув вищу освіту у Київському педагогічному інституті. Він працював учителем, пережив роки другої світової війни, а після виходу на пенсію у 1965 році став ініціатором створення Товариства української мови імені Тараса Шевченка, яке згодом трансформувалося у Миргородську організацію «Просвіта». Також Гурин був учасником народного хору та солістом мистецького ансамблю «миргородські парубки».
Його наукова спадщина вражає: Іван Гурин зібрав понад три тисячі пісень, тисячі загадок, казок, бувальщин, анекдотів, голосінь, замовлянь, рецептів народної медицини, а також три тисячі прислів’їв і приказок. Ці матеріали увійшли до академічних збірників «Чумацькі пісні» (1976), «Весільні пісні» (1982), «Дитячий фольклор» (1984) та до окремих видань, зокрема «Українські народні загадки» (1963), «Образне слово» (1966, 1974), «Хитру сороку спіймати морока» (1967).
«Іван Гурин зібрав великий фольклорний, етнографічний і діалектологічний матеріал — понад три тисячі пісень, окрім цього, записав тисячі загадок, казок, бувальщини, анекдотів, голосінь, замовлянь, рецептів народної медицини, три тисячі прислів’їв та приказок, що увійшли, зокрема, до академічних збірників».
Гурин уклав і опублікував словники українських рим відомих письменників, словник антонімів, збірники епітетів, весільної та дитячої лексики, а також словник етнографічного побуту. За свою багаторічну працю у 1991 році він став першим лауреатом премії імені Павла Чубинського.
Одним із вагомих досягнень стало заснування літературно-меморіального музею імені Давида Гурамішвілі у Миргороді, що стало значущим внеском у культурну спадщину Полтавщини.
Полтавська ОВА
Представництво УІНП в Полтаві