Стверджують, що полтавські підземелля – частина фортечних укріплень

Новости Полтавы 07 січня, 07:44
1035
Стверджують, що полтавські підземелля – частина фортечних укріплень

 

Підземелля, як частина фортечних укріплень, це досить часте явище у містах Полтавщини у давнину. Можна говорити, що вони були складовою частиною укріплень. 

Частину підземель поблизу Спаської церкви вперше більш-менш детально дослідив полтавський археолог І.А. Зарецький. 

Працюючи в Полтаві, він ще у 80-і роки минулого століття користувався будь-якою нагодою, щоб досліджувати підземелля міста. Так, під час спорудження будинку поблизу Спаської церкви, йому вдалося заглянути в одне з них. Коли тут копали фундамент для будинку, траплялися провали. При бурінні ґрунту бурав у кількох місцях дуже легко падав униз. 

При дальших розкопках робітники знайшли підземелля, причому заглиблювалися вони від поверхні до десяти аршинів (понад 7 метрів). На такій самій глибині було й дно більшості інших підземних ходів, обстежених Зарецьким. Він встановив, що, коли дно підземних ходів лежить майже на однаковій глибині, то розміри та розташування їх досить різноманітні. Всі вони мали напівкругле склепіння, висота якого коливалася від 1,5 до 4, а ширина від 2,5 до 8 аршинів. Низькі підземні ходи були викопані в твердій жовтій глині, а більш високі й широкі зміцнювалися цеглою або дерев'яними підпорами у вигляді склепіння. Такі опори встановлювалися на відстані кількох сажнів одна від одної. Все це надавало підземним ходам великої міцності. 

Дерев'яні склепіння влаштовувалися на товстих дубових балках з дубових брусків і дощок. Це дубове кріплення підземель настільки добре збереглося до кінця XIX ст., що, за свідченням дослідника, його можна було використовувати для будь-яких будівель. На цеглі не було ніяких позначок, однак вважають, що вона виготовлена не раніше XVII ст. 

Підземні споруди розташовувалися то рядами, то пересікалися між собою чи розходилися кількома рукавами. Початок і кінець ходів виявити Зарецькому не вдалося, вони тягнулися іноді сажнів на 200 (приблизно 427 м). Пробратися в них далі як на З сажні (6,4 м) було неможливо. Заважали обвали та задушливе повітря, в якому гасла свічка. 

Поблизу Спаської церкви археолог виявив кілька звернутих на схід, до р. Ворскли входів до підземелля, з яких два були обставлені з боків дубовими кріпленнями, а на відстані семи-восьми сажнів мали чотири коліна, що розходилися в різні боки. Ширина й висота кожного входу тут становила приблизно 1,5 сажня (3,2 м). 

Провівши ретельне обстеження, Зарецький не виявив тут речей, які б можна було датувати раніш як XVII ст. Під дерев'яним склепінням, що, очевидно, служило у XVIII ст. покрівлею льоху, знаходилося чимало уламків битого фаянсового та іншого посуду, розбита чашка з блюдцем із саксонського фарфору з клеймом, багато битих скляних пляшок і пляшечок з рештками різної рідини, великі штофи та скляні жбани з-під наливок із слив, вишень, ананасу (про що свідчили кісточки та зернята) і навіть кілька цілих пляшок з вином. У кількох місцях вдалося знайти мідні вуздечки, вудила, люльки для паління тютюну, горщик з рештками дьогтю та кілька мо нет часів Петра НІ й Анни Іванівни. А в грунті над цими під земними ходами серед різних решток були польські та шведські монети. 

 

 

Знайшли орфографічну помилку? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter Система Orphus
Коментарі — 0

Тільки зареєстровані користувачі можуть лишати коментарі.

Loading...
Останні новини
Наші проекти