Відтік мізків. Працевлаштування українських лікарів за кордоном не є втратою, - Микола Рябушко

Новости Полтавы 16 листопада, 13:22
3133
Відтік мізків. Працевлаштування українських лікарів за кордоном не є втратою, - Микола Рябушко

Микола Миколайович Рябушко – кандидат медичних наук, декан медичного факультету УМСА,  викладач та практикуючий лікар, експерт як з медицини  наукової, так і освітньої.

Навчання та майбутня реалізація лікарів в Україні є принципово важливим питанням для держави, адже сильна нація – здорова нація. Микола Миколайович поспілкувався з журналістами ІА Полтава на теми перспективності медичної професії, ставлення ВНЗ до студентів, та проаналізував такі проблеми як заангажоване відношення до спеціальності сімейного лікаря, вдосконалення іспиту «Крок» та орієнтацію сучасних випускників на виїзд закордон.  

У медицині немає глухих кутів

За словами Миколи Миколайовича відсоток нереалізованих випускників підрахувати неможливо. Адже єдиною перепоною для майбутніх лікарів може стати лише особисте небажання. 

Нереалізовані бажання залежать цілком від цілеспрямованості людини. Якщо вона цього хоче — вона цього доб’ється. Специфіка медицини в тому, що в ній немає глухих кутів, немає спеціальностей із яких неможливо було б перекваліфікуватися.

Я не говорю за приватну практику, я говорю за стандартну медицину: державну і комунальну. 

Студент повинен збагнути, що навчається він для себе і для майбутніх пацієнтів, а не для нас

Бажання одного студента це ще не все. Викладачі також проявляють помірний контроль над навчанням, за допомогою менторських та не жостких мір. 

Первинно це справа і зацікавленість самого студента, а відносно закладу — ми не можемо зняти з себе відповідальність, що ми повинні студента направляти (в деяких випадках спонукати) до навчання. Інколи, навіть, мудро “заставляти” зробити те, що на сьогоднішній день вважається ним не потрібним, не головним, не цікавим.

Таке відношення керуючого апарату, за його словами, до своїх студентів має сенс, адже головною ціллю викладачів та адміністрації ВНЗ це, щоб студент сам все обдумує і ставить собі мету покращити свої недоліки.

А взагалі, хоч у нас на факультеті студентів 1700 чоловік, але більшість студентів, які потребують нашої допомоги, керівництва, можливо розумного спонукання, ми їх знаємо. І тому навіть при звичайній зустрічі в коридорі студенту вистачає того, що на нього просто звертають увагу, він сам аналізує.

Чому сімейних лікарів суспільство сприймає заангажовано?

Більшість випускників обирають шлях вузької спеціалізації, а не місце сімейного лікаря. Першому варіанту сприяє специфіка проходження практики студентами.

В основному ми бачимо наших студентів, як устаткованих лікарів. Тим більше особливості навчання - наші студенти проходять клінічні бази, які розміщені планово у відділеннях, а не в амбулаторіях сімейної медицини. Студенти, як правило, не ходять по дільницям, викликам із сімейним лікарем, тому ця робота для них трішки незнайома, а якщо не знайома то і боязка.

Сімейний лікар це важлива спеціальність, яка потребує уваги на як на рівні державної підтримки, так і достатньої інформованості студентів щодо неї.

Відносно спеціальності сімейного лікаря ще присутня заангажованість суспільства, навіть нас самих, вона і об’єктивна, і суб’єктивна. Все таки за ту справу і відповідальність, яку несе сімейний лікар, як первинний обробник інформації від пацієнта і диспетчер, який направляє хворого по правильному подальшому напрямку, повинен отримувати адекватну винагороду. Достатню заробітну платню від держави. Коли вона стане достатньою тоді і буде затребуваність лікаря цієї спеціальності.

Енциклопедичні знання дуже гарні для програми “Що? Де? Коли?”, але не для лікування пацієнтів

Головною перевіркою знань студентів медичних ВНЗ вважається ліцензійний іспит “Крок”. Це тестовий формат. Але практикуючий лікар, яким є Микола Миколайович має слушну думку щодо його раціональності та засобів вдосконалення.

“Крок” це етап оцінювання рівня роботи студента, але ніяк не рівня підготовки спеціаліста. Іспити “Крок” йдуть проміжно, перший іспит студенти здають коли закінчують вивчення доклінічних дисциплін і на кінцевому етапі навчання, паралельно із державною атестацією. Точніше, “Крок 2”  вважається елементом державної атестації. Але рівня підготовки знань він не показує. У більшій мірі він демонструє схильність студента до певного типу мислення. Одному краще працювати з тестами, він навіть не задумується над правильністю задачі, не підходить до неї як до клінічного випадку, а просто як комп’ютер дає типову правильну відповідь.

Клінічне, практичне мислення випрацьовується інакше, далі у клінічній практиці. І для нас найбільшим успіхом є здатність студента мислити саме таким способом. Він може ще не має досвіду, в чомусь помиляється, але такий студент бачить пацієнта із усіма його хворобами, психікою, а будучи сімейним лікарем ще й те що пацієнта оточує.

Тому, можливо, “Крок” повинен бути переглянутий,  щоб стати більш наближеним до реальних умов роботи лікаря. Без підручників, чи засобів зв’язку, але у довільній, менш стресовій ситуації.

Відносно технічних моментів: регламент “Кроку” передбачає 3 години 20 хвилин непереривної роботи студента із базовими завданнями, яких 200.  Час виведений на розв’язання кожного з них — 1 хвилина. В справжній роботі лікаря таких умов ніколи не буває. Розв’язання двохсот випадків хвороби в такому режимі не може бути.

Роботи для лікаря в Україні багато

Багато випускників намагаються і виїзджають за кордон, бо вважають, що не зможуть реалізувати себе в Україні. Однозначного рецепту до вирішення цього питання немає. Треба подумати на усіх рівнях. Коли людина бачитиме свою реалізацію в Україні, свій життєвий шлях самовдосконалення, ніхто нікуди звідси не поїде. Лише для інформаційного посилу. Тобто за певним досвідом, а можливо, навіть, поділитися своїм досвідом із кимось.

Роботи для лікаря в Україні багато. Питання стоїть в іншому: в існуванні лікаря, як людини, як суб’єкта в соціумі. В це входить як забезпечення його можливістю інформаційного споживання: підручники, журнали, періодичні видання, конгреси, з’їзди, конференції, - усе це не завжди можна замінити сухою інформацією із електронних джерел. Так і забезпечення його соціальних питань: житло, побутові моменти. Все ж таки лікар повинен бути лікарем і не залежати від цих суб’єктивних складових, які на превеликий жаль, стоять на першому плані. 

У вітчизняних лікарів є і переваги. На будь-якому рівні у нас є чим похвалитися, є про що розповісти іншим нашим колегам, і старшим, і досвідченішим, і більш вагомим у науковому плані. У нас є велика перевага — ми працюємо з пацієнтом, у нас є велика доступність студента, лікаря, консультанта до пацієнта.

Відносно виїзду. Якщо людина їде за межі України і працювати налаштована за своєю спеціальністю, то я не вважаю, що це втрата. Я вважаю, що це нормально, це як продовження навчання. Якщо людина дійсно патріот, патріот свого народу, то він після здобуття там певного досвіду буде бачити можливість реалізувати його у нас. І обов’язково повернеться на батьківщину.

 

Автор: Володимир Минак

 

Знайшли орфографічну помилку? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter Система Orphus
Коментарі — 0

Тільки зареєстровані користувачі можуть лишати коментарі.

Loading...
Останні новини
Наші проекти