​Уламок блакитного раю

Людмила Кучеренко 15 липня, 10:12
1057

Із ХІ століття в Україні існує легенда про те, як Бог роздавав землю різним народам. Та наші пращури спізнилися на цю роздачу. Бо, як пояснили Творцю, веселилися, танцювали, раділи життю. Що й продемонстрували Всевишньому: як заспівали, як ушкварили гопака. І тоді Бог сказав: «Всю землю я вже роздав. Вільної землі немає. Але я приберіг для себе на Землі шматочок раю. Та оскільки ви мені дуже сподобалися чемністю й життєрадісністю, то дарую його вам. А називається він Україною».

Коли потрапляєш у цю місцину Чутівського району під час цвітіння крупноквіткового льону, відчуття таке, наче бачиш уламок того давнього-давнього раю, доки дивовижний килим різнотрав’я луків людина не спотворила плугом.

То неправильно співається у пісні, що «льон цвіте синьо-синьо». Він цвіте ніжно лілово-голубим, аж наче небесним. А кожна квітка не менша за 5-копієчну монету. Тут же поруч чебрець, шавлія, васильки, що напоюють простір диво-пахощами.

Наталія Іванівна Яременко, вчителька-пенсіонерка з Войнівки, розповідає, що це одне з не багатьох місць на Полтавщині, де росте такий льон. У попередні роки весь південний схил правокорінного берега річки Коломак був голубим від льону. Зараз його стало менше. Можливо тому, що і на горі, і внизу – поля та підсіяні сінокоси, й агрофірми не надто переймаються тим, що можуть завдавати шкоди рідкісним рослинам. Схили піддаються ерозії. Та й селяни щороку випалюють суху траву. Створення заповідної зони у цій місцевості, на її думку, сприяло б збереженню рідкісних рослин.

Кандидат біологічних наук Наталія Смоляр підтверджує, що науковці спостерігають на правобережних коломацьких схилах за поширенням льону багаторічного (а саме таку наукову назву має крупноквітковий льон) із 2005 року. На незаліснених ділянках фрагментарно збереглася унікальна степова флора. Окрім льону багаторічного, тут росте чимало рідкісних рослин, серед яких і занесені до Червоної книги України (горицвіти волзький та весняний, ковили пірчаста, Лессінга та волосиста, лучні орхідеї, дикі гладіолуси), і до регіонального списку (чина панонська, волошка сумська, карагана кущова, мигдаль низький та ін.).

Науковці та члени Полтавської обласної організації Українського товариства охорони природи займаються збереженням біорізноманітності цієї місцевості й обґрунтували доцільність створення тут ландшафтного заказника загальнодержавного значення, адже дана територія – це осередок збереження не тільки рідкісних рослин, а й інших представників біорізноманітності – тваринного населення, грибів та ін., у тому числі й включених до Червоної книги України. Наприклад, навесні на відкритих степових ділянках оригінальні плодові тіла утворює зморшок степовий, занесений до списку Червоної книги України, – представник «первоцвітів грибного царства». Утім, ця справа – створення природно-заповідного об’єкта – не проста й потребує підтримки органів місцевого самоврядування. Однак, усім треба зрозуміти: збереження природи рідного краю – головний обов’язок кожного громадянина.

До речі, показав нам дивовижної краси місце депутат Чутівської районної ради, вчитель Кочубеївської школи Сергій Одаренко. Він не лише залюблений у свій рідний край, а й намагається зробити для нього чим більше корисних справ. Адже очолює сільську громадську організацію «Спільна думка», яка виграє гранти навіть у міжнародних донорів. Любов до природи Сергій Володимирович передає своїм учням, з якими постійно ходить у походи. Навіть неромантична й рутинна справа – пасти сільську череду за чергою – для нього нагода вчергове отримати задоволення від мальовничих краєвидів і спостережень за байбаками, які граються, кумедно обнімаються й цілуються.

Людмила Кучеренко,

президент Полтавського обласного медіа-клубу  

Коментарі0

Тільки зареєстровані користувачі можуть лишати коментарі.

Останні новини
Наші проекти